Сторінка
4

Врахування особливостей психічного, фізичного і соціального розвитку дитини у дошкільному віці під час організації педагогічного середовища у системі "Дитина-група однолітків"

Навчання відбувається через природничі науки, коли діти досліджують навколишній світ надворі, дерева, рослини, тварин. Роль учителя полягає в підсиленні наукового процесу.

Матеріали з різних куточків можуть передаватися від одного центру до іншого. Наприклад, діти можуть перенести іграшкових тварин зі столу для іграшок до центру гри з кубиками, коли вони будують зоопарк і потребують тварин, щоб помістити їх у вольєри. Вчителі заміняють матеріали в куточках діяльності протягом всього року, щоб була певна доповнююча змінююча обстановка.

Вчителі відповідають за створення відповідного оточення, заохочення до спілкування, задоволення допитливості та спостереження за дітьми таким чином, щоб можна було адаптувати види діяльності до дитячих потреб, що змінюються. Індивідуальні та групові у малих групах навчальні заняття плануються протягом всього тижня для того, щоб зосередитись на спеціальних навчальних завданнях, визначених вчителями і батьками. Коли сім’ї приходять до класу, що належить до програми «Я у світі», вони відчувають енергію та навчання, що виражається в розмовах дітей, спілкуванні, вправах, виборі та виробленні вмінь, необхідних для їх формування як продуктивних і творчих членів суспільства.

Індивідуальна відповідність

У кожної дитини є своя унікальна схема й графік розвитку, а також індивідуальні риси характеру, стиль навчання та сімейна спадковість і попередня підготовка. І навчальний план, і спілкування з дорослими повинні бути підпорядковані індивідуальним рисам характеру дитини. А також повинні викликати у дитини інтерес і розуміння.

Щоб забезпечити індивідуальну відповідність занять, вихователі повинні уважно спостерігати за кожною дитиною, її можливостями, потребами, інтересами, темпераментом і манерою навчання. Це також потребує ґрунтовного знання потенційних видів діяльності в кожному з куточків групи.

Діти, які отримують завдання, що відповідають їх рівневі розвитку, почуватимуть себе впевнено, зможуть і охоче візьмуться за дослідження нових ідей і видів діяльності. Діти, для яких вимоги будуть поставлені вище або нижче їх рівня розвитку, можуть втратити інтерес і занудьгувати, занепокоїтись або впасти в розпач.

Індивідуалізація через ігри

Ігри є серцевиною хорошої програми виховання дітей у ранньому віці. Дослідження ролі ігор показують, що вони складають важливу частину життя малих дітей. Ігри і розвиток ідуть разом, тому оточення для малих дітей має забезпечувати широкі можливості для вільних ігор. Ігри проводять найрізноманітнішими способами: самотня гра з предметами; неструктурована, асоціативна гра з однією іншою дитиною, складні драматичні ігри з реквізитом та іншими дітьми; і більш структуровані групові ігри, коли діти стають старшими.

Експерти вважають: «дітям потрібно гратись, щоб розвивати свої пізнавальні та моторні навички, вивчати навколишній світ і своє місце в ньому. Діти розвивають соціальні навички через взаємодію із своїми ровесниками. Вони вивчають правила, те, як вони встановлюються і як вони пов’язані з судженнями та справедливістю. Вони навчаються тому, як співробітничати і як ділитися. Вони розвивають самосвідомість, успішно вирішуючи свої внутрішні проблеми, взаємодіючи з іншими дітьми і вправляючись з особистими, фізичними, інтелектуальними та соціальними завданнями.»

Розвиток ігор підтримується за допомогою облаштування всередині групи і на свіжому повітрі, встановлене для куточків діяльності. У цих куточках розширений навчальний план, з використанням реальних занять, торкається інтересів кожної дитини, її розуміння, підготовки та оточення, і відповідає здібностям кожної дитини. Таким чином, кожен куточок стає лабораторією для ініціативи, творчості та уяви дітей.

Куточки діяльності визначають облаштування й планування класної кімнати, однак види діяльності не обмежуються окремими куточками. Наприклад, ляльки можна робити в куточку мистецької діяльності, але використовувати в куточку ігор з кубиками, де діти побудували мистецький театр, або в куточку театральних ігор, де діти вирішили використати стіл замість сцени. Можливість гнучкого використання матеріалів забезпечує визначення змісту програми у відповідності з інтересами дітей.

Розпорядок дня дає дітям час і можливість обирати, які центри їх цікавлять. Спочатку діти, які не мали можливості бачити одразу таку кількість обладнання, можуть швидко переходити від одного куточка до іншого. Однак з часом вони зосереджуватимуться на тих завданнях, які їм цікаві в обраних ними куточках. Ігри повинні бути самокерованими; тому діти повинні мати можливість переходити від одного куточка до іншого за своїм власним темпом.

Матеріали, що є в куточках, стимулюють і покликають дітей до використання всіх їхніх розумових зусиль. Шляхом експериментування, досліджень та відкриттів, діти випробовують свої ідеї та накопичують інформацію своїми індивідуальними способами. Саме таким чином діти розвивають навички віднайдення й розв’язання проблем, критичного мислення, вибору та розвитку понять.

Піком діяльності в куточках є момент, коли діти починають спонтанно взаємодіяти зі своїми ровесниками. Коли вони спілкуються один з одним та з дорослими, вони розвивають свої соціальні навички. Під час гри діти також розвивають свою слабку і сильну моторику та координацію своїх очей і рук.

Вихователь грає роль підсилювача. Він готовий розширити та розвинути гру, знаючи, коли поставити питання, яке вимагає розгорнутої відповіді, що стимулюватиме мислення. Він знає, коли подати відповідну інформацію, коли виправити неправильне уявлення, коли дати нові матеріали, і, якщо це можливо, коли організувати нові вправи, як, наприклад, короткі екскурсії, що додатково стимулюватимуть інтерес та навчання дітей.

Щоденний розклад, повинен бути спрямований на безпеку й прогнозованість. Матеріали повинні відповідати потребам розвитку і допитливості. Вихователі повинні спостерігати, як діти взаємодіють з ровесниками і з матеріалами, щоб визначити їх сильні сторони і їхні потреби. Правила допомагають дітям засвоїти, що турбота про кожного є невід’ємною частиною дитячого закладу.

Таке активне навчальне середовище дає можливість дітям набути соціальні вміння, що будуть їм потрібні як майбутнім громадянам нового суспільства, бо саме спілкуючись і вирішуючи проблеми, конфлікти, роблячи проекти в малих групах, діти здобувають ці важливі вміння.

Діти навчаються один в одного, куточки діяльності та робота в малих групах дають їм можливість для природної співпраці, це дає їм можливість вирішувати проблеми, приймати рішення, практикуватись в самовираженні, вивчати відмінності, ставати самостійнішими та вчитися у своїх ровесників.

Французький педагог Жан Піаже наголошував на необхідності праці та спілкуванні дітей в малих групах. Також у своїй книзі «Вчимо дітей піклуванню» Рут Чарни писала: «У сьогоднішньому світі особливо необхідно, щоб ми вийшли за межі своєї особистості та уроків самоконтролю. Нам необхідно знайти зв’язки з іншими і почуватися членами багатьох груп – своїх близьких, спільноти та свого світу. Нам необхідно навчити дітей віддавати та отримувати піклування».