Сторінка
2
1) Актуалізація чуттєвого досвіду опорних знань учнів. Першопочаткове сприйняття учнями нового учбового матеріалу, повинно спиратись на наявні у їхній пам`яті уявлення, на їхній чуттєвий досвід або знання, якими вони оволоділи в процесі вивчення на попередніх уроках. Уявлення учнів можуть бути чуттєвою опорою при засвоєнні ними опорних понять. Проте для того, щоб ця опора була достатньо надійною, чуттєвий досвід перед вивченням нової теми необхідно актуалізувати (оживити) в пам`яті учнів. Якщо нові поняття не мають конкретної опори на відповідне їм сприйняття і уявлення, слова, які вживає вчитель, проходять повз свідомість учнів, не залишаючи там ніякого сліду. Колеса купить литые диски avk-tyres.ru.
2) Мотивація учбової діяльності школярів. До способів мотивації слід віднести: інтерес до уроку; повідомлення учням про теоретичну значущість матеріалу, який вивчається; ситуація задоволеності школярів їхніми успіхами в навчанні; постановка далекої і близької перспективи в навчанні і фіксація досягнень.
3) Повідомлення учням теми, мети і завдань уроку. Тему кожного уроку вчитель визначає виходячи із програми для відповідного класу. Сучасна методика вимагає постановки перед учнями мети і завдань уроку, що є необхідним для підвищення організаційної чіткості і цілеспрямованості пізнавальної діяльності школярів.
4) Сприйняття і усвідомлення учнями нового матеріалу. Сприйняття учбового матеріалу, як дидактичний процес, може бути чуттєвим (безпосереднім) і раціональним (опосередкованим). Ефективне сприйняття неможливе без активізації мислення учнів, а останнє найкраще досягти постановкою проблемної ситуації.
5) Осмислення учнями знань. Психологи і дидакти не раз підкреслювали, що в процесі навчання учні в першу чергу сприймають насамперед явище. Тобто зовнішнє. Це перший етап осмислення нового матеріалу. На другому етапі необхідно на основі аналізу зовнішнього прояву сутності розкрити внутрішні механізми даного явища, внутрішні об`єктивні і суб`єктивні зв`язки і відносини в предметах і явищах і між ними. Цей процес - другий вищий етап розуміння учбового матеріалу, умовно названий процесом осмислення учнями знань.
6) Узагальнення і систематизація знань. Під узагальненням розуміють виділення якихось властивостей певного класу предметів, перехід від окремого до спільного, від менш загального до більш загального. Узагальнення тісно пов`язано із систематизацією, яка полягає в розподілі предметів і явищ по групам і підгрупам в залежності від того, чим вони схожі і чим відрізняються.
7) Підведення підсумків уроку. Підводячи підсумки уроку вчитель повідомляє, що нового дізнались учні, якими знаннями оволоділи, оцінює роботу учнів.
8) Домашнє завдання. Домашнє завдання не обов`язково складає завершальну частину уроку. Воно може повідомлятися на початку або всередині уроку, у відповідності з логікою учбового процесу. Якщо ж домашнє завдання є логічним продовженням або завершенням класної роботи, його краще повідомити в кінці уроку. Сутність домашнього завдання необхідно учням пояснити.
Урок засвоєння навиків і умінь
За основу формування структури уроку засвоєння навиків і умінь прийнято вважати дидактичну систему вправ:
1. Пропедевтичні або підготовчі вправи.
2. Вступні вправи.
4. Попереджувальні вправи.
5. Коментовані вправи.
6. Тренувальні вправи.
7. Вправи за зразком.
8. Вправи за інструкцією.
9. Творчі вправи.
10. Контрольні завдання .
Макроструктура уроку засвоєння навиків і умінь має таку схему:
1) Актуалізація опорних знань і практичного досвіду учнів. Для того, щоб актуалізувати опорні знання і дії, застосовують різні методи і прийоми роботи: бесіду, підготовчі завдання (вправи).
2) Мотивація навчання школярів. На уроках цього типу основна увага приділяється практичним завданням.
3) Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Повідомляючи тему, мету і завдання уроку, необхідно підкреслити чому повинні учні повинні навчитися за урок.
4) Вивчення нового матеріалу. На цьому етапі практикуються самостійні роботи з текстом підручника, завдання і вправи.
5) Першопочаткове застосування набутих навиків і умінь.
6) Застосування учнями знань з метою засвоєння навичок.
7) Творчий перенос знань і навичок в нові умови.
Урок застосування знань, навичок і умінь
Застосування знань - складний психолого-педагогічний процес, який полягає в реалізації засвоєних понять, навичок і умінь в інтелектуальній діяльності. У школі застосування знань є одночасно і засобом, і метою учбово-виховного процесу. Як засіб навчання застосування тісно переплітається із засвоєнням знань, навичок і умінь. У процесі застосування посилюється мотивація навчання.
Структура уроку застосування знань, навичок і умінь залежить насамперед від структури самого процесу застосування їх і особливостей формування в учнів творчого підходу до вирішення нестандартних завдань. Виходячи із особливостей процесу застосування знань, навичок і умінь, можна запропонувати таку структуру уроку зазначеного типу:
1) Актуалізація опорних знань і дій учнів, необхідних для творчого вирішення поставлених завдань. Вона здійснюється на основі таких методів і прийомів:
а) постановка проблемного завдання;
б) цілеспрямована бесіда;
в) виявлення знань і дій, необхідних для виконання завдань;
г) визначення навчальних засобів, необхідних для виконання завдань;
д) виявлення в учнів навичок і умінь роботи із зазначеними навчальними засобами (контурними картами, аплікаціями, учбовими картинами, дидактичними картками).
2) Аналіз завдань, розкриття способів вирішення творчих його елементів. Реалізацію зазначеної ланки уроку слід починати з повідомлення учням теми, мети і завдань уроку; який характер має самостійне завдання; як підходити до його виконання; як будуть оцінюватись результати роботи кожного учня.
3) Підготовка необхідного обладнання.
4) Самостійне виконання учнями завдання під контролем і з допомогою вчителя. Учні виконують практичне завдання індивідуально, попарно і групами. Вчитель при цьому повинен спостерігати за учнями, способами виконання ними необхідних дій.
Складність керівництва діяльністю учнів на цьому етапі уроку полягає в тому, що у них неоднакова підготовка, різні здібності, а це приводить до різних темпів учбової роботи. Чималу роль у зазначеному процесі грають і такі особливості особистості учнів, як воля і характер, уміння поставити перед собою мету і знайти оптимальні засоби для її досягнення, проявити настирливість у подоланні перепон.
Все це вимагає від вчителя індивідуального підходу до учнів, диференціації завдань для самостійної роботи як на уроках, так і вдома. Для тих, наприклад, які помалу пишуть, слід підбирати такі завдання, які вимагають мінімум описуваної роботи.
5) Узагальнення і систематизація знань і способів виконання дій, отриманих і засвоєних на уроці. Виконавши завдання, учні аналізують отримані результати, систематизують їх і відображають у вигляді таблиць, діаграм, узагальнюють і формулюють висновки, фіксують їх в зошиті у вигляді лаконічного письмового звіту.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Гурткова робота у початкових класах у системі трудового навчання і виховання
Знайомство учнів з життєвим і творчим шляхом І.Я. Франка
Формування уявлень про лічбу у дітей дошкільного віку
Виховання учнів засобами християнської етики
Теоретичні основи вивчення дослідницьких здібностей дітей старшого шкільного віку