Сторінка
3
Методи музичного виховання - це різноманітні засоби спільної діяльності педагога з унями, де ведуча роль належить педагогу. Розвиваючи фантазію, емоціональні почуття, музичне мислення, вчитель намагається, щоб спілкування з мистецтвом викликало у дітей почуття радості, задоволення, а формування навичок і вмінь сприяло виявленню активності й самостійності.
Широке творче застосування вчителем методичних прийомів та їх компонування збагачує методику музичного виховання в цілому, індивідуалізує її, остерігає від встановлених штампів, допомагає творчо працювати.
Одним з найпоширеніших методів навчання є словесний метод, який включає в себе усний виклад, бесіди. Під усним викладом розуміють повідомлення учням навчального матеріалу педагогом. Основними видами усного викладу є розповідь, пояснення, лекція, інструктаж. Спільним для них є монологічний виклад навчального матеріалу.
Розповідь - цей метод широко використовується при викладі описового матеріалу, у якому переважають факти, образи, події, представлення, поняття. Ведуча функція даного методу - навчальна. Супутні функції - розвиваюча, що виховує, спонукальна і контрольно - коррекционная.
По цілям виділяється кілька видів розповіді:
Оповідання-вступ, оповідання-оповідання, оповідання-висновок. Призначення першого- підготувати учнів до вивчення нового матеріалу, другий служить для викладу наміченого змісту, а третій - укладає відрізок навчання.
Ефективність даного методу залежить головним чином від уміння вчителя розповідати, а також від того, наскільки слова і вираження, використовувані педагогом, зрозумілі для учнів і відповідають їх рівню розвитку. Тому зміст розповіді повинен спиратися на наявний в учнів досвід, одночасно розширюючи його і збагачуючи новими елементами.
Розповідь служить для побудови, що учиться зразком, зв'язної, логічної, переконливої мови, учить грамотно виражати свої думки. Готуючись до розповіді на уроці, учитель намічає план, підбирає необхідний матеріал, а також методичні прийоми, що сприяють максимальному досягненню мети в наявних умовах. Під час розповіді виділяється і підкреслюється головне. Розповідь повинна бути коротким (10 хв.), пластичним, протікати на тривалому емоційному тлі.
У процесі підготовки і проведення розповіді досвідчені вчителі керуються такими дидактичними вимогами:
- усіляко враховувати особливості дітей молодшого шкільного віку. У них слабко розвите довільна увага, цілеспрямований аналіз сприйманих фактів, подій. Вони швидко відволікаються, стомлюються не можуть тривалий час слухати розповідь учителя;
- чітко визначати тему, задачі розповіді, залучити інтерес, увага дітей до теми. Саме ,,увага є ті двері, через яку проходить усе, що тільки входить у душу людини з зовнішнього світу;
- передбачати ознайомлення з новим матеріалом на початку уроку, коли діти ще бадьорі, не утомилися;
- забезпечувати науковість, вірогідність матеріалу, що викладається;
- зосереджувати увагу на вихованні суспільно-суспільно-значимих, стрижневих якостей особистості дитини, оцінювати події, учинки, факти, висловлювати власна думка, виражати свої почуття, відносини;
- знайомити дітей із планом змісту розповіді, викладати матеріал у строгій системі, логічно;
- виділяти ведучі положення, ідеї, соціально значимі представлення, концентрувати на них увага дітей;
- підбирати яскраві, типові факти, цікаві і переконливі приклади, необхідні для узагальнення, спиратися на конкретні представлення дітей;
- викладати матеріал доступно для учнів, емоційно, виразно, у цікавій формі;
- викладати в уповільненому темпі важку частину навчального матеріалу, коли потрібно сформулювати висновок, визначення, правило: уникати вживання слів типу: як сказати, значить, це саме і т.п.
- активізувати увага дітей шляхом включення евристичних прийомів, постановки і рішення проблемних питань;
- викладу сполучити з читанням уривків, фрагментів текстів з чи підручника навчального посібника;
- забезпечувати запис дітьми правил, визначень, дат, фактів, найбільш важливих положень;
- виклад супроводжувати ілюстраціями, демонстраціями;
- повторювати найбільш значимі, важливі положення, висновки.
Як один зі словесних методів навчання навчальна лекція припускає усний виклад навчального матеріалу, що відрізняється більшою ємністю, чим розповідь, більшою складністю логічних побудов, сконцентрованістю розумових образів, доказів і узагальнень. Лекція, як правило, займає весь чи урок заняття, у той час як розповідь займає лише його частину.
У лекції використовуються прийоми усного викладу інформації: підтримка уваги протягом тривалого часу, активізація мислення слухачів; прийоми, що забезпечують логічне запам'ятовування: переконання, аргументація, докази, класифікація, систематизація, узагальнення й ін.
Читаються лекції в основному в старших класах середньої школи. Для ефективного проведення лекції треба чітко продумати її план, прагнути викладати матеріал логічно струнко і послідовно, дотримуючи всіх пунктів плану, роблячи резюме і висновки після кожного з них, не забуваючи про значеннєві зв'язки при переході до наступного розділу. Не менш важливо забезпечити приступність, ясність викладу, пояснювати терміни, підбирати приклади й ілюстрації, використовувати різноманітні засоби наочності.
Бесіда - дуже розповсюджений спосіб навчання, якому можна застосовувати на будь-якому етапі уроку з різними навчальними цілями: при перевірці домашніх і самостійних робіт, поясненні нового матеріалу, закріпленні і повторенні підведенні підсумків навчального заняття, при відповідях на питання учнів. Бесіду проводять у тих випадках, коли є підстави для бесіди, тобто учні мають деякі зведення і знання про досліджуваний матеріал. Бесіда дозволяє зв'язати навчальний матеріал з особистим досвідом дитини.
У процесі бесіди учні відтворюють необхідні знання і зв'язують їх з навчальним матеріалом, що повідомляється. Учитель має гарний зворотний зв'язок. З питань і відповідей учня він бачить, що дитина розуміє і чого не розуміє. Тому в ході бесіди він може вносити корективи, змінювати глибину й обсяг матеріалу, давати додаткові зведення.
Бесіду проводять у будь-яких класах, однак переважне значення вона має в початковому навчанні. Первісні наукові знання ґрунтуються на представленнях дитини, на його особистому досвіді. Вона найбільш зручна, щоб відтворити і сформувати у свідомості молодшого школяра представлення, що є основою для засвоєння нового матеріалу на уроці в початкових класах починається з бесіди, що ставить своєю метою зв'язок нового з вивченим матеріалом, з тим, що відомо дітям.
Бесіда про музику як один з найважливіших прийомів ознайомлення з музичним твором неподільно пов'язані з культурою слова і не терпить звичайної побутової мови. Надзвичайно важливо створити у дітей емоціональний настрій на сприйняття музичного твору, визвати цікавість і вдумливе відношення до його змісту, підготовити до співчуття художнього музичного образу. Така направленість почуттів та думок, загальний настрій визначається психологією як установка. У дітей установка на сприйняття музичного твору здійснюється під впливом вихователя, на основі його методики. У процесі сприйняття виникають різні музичні асоціації - звукові, ритмічні, темброві, рухові, зорові, інтонаційні і разом з тим емоції, пов'язані з життєвими уявленнями, спогадами. Чим більший життєвий досвід дитини (у співвідношенні з віком), тим насиченіші асоціації, які поглиблюють сприйняття і викликають творчу уяву.