Сторінка
6

Комплексне використання засобів наочності на уроках "Я і Україна" в початковій школі

– Назвіть листяні дерева, які ростуть у зоні мішаних лісів. (Вимагається повна відповідь на запитання, яке пропонується з метою узагальнення і закріплення).

– Чи змінюються листяні дерева у різні пори року? Пригадайте свої спостереження, якими були дерева улітку, восени, взимку, навесні. (Як опора для пригадування можуть бути використані малюнки листяного дерева у різні пори року).

– Яку природну зону ви вивчаєте? (Мішані ліси). Який ліс називається мішаним? Отже, крім листяних, у ньому ростуть і хвойні дерева. (Ця група дерев вивчається аналогічно попередній).

– Який другий ярус лісу? Які рослини називаються кущами? Подивіться на малюнок, зверніть увагу на стебло.

– Виберіть серед гербарних зразків названі у підручнику кущі. Які з них належать до лікарських? (Учитель доповнює відповіді учнів новими фактами про особливості і значення кущів, що називалися).

– Які кущі ростуть у зоні мішаних лісів? (Запитання на узагальнення і закріплення. Відповіді повинні бути повними. Необхідно, щоб діти усвідомили належність цих рослин до зони мішаних лісів).

– Який третій ярус лісу? Які рослини називаються трав’янистими? У чому їхня відмінність від дерев і кущів? (Самостійне порівняння за малюнками).

Малюнки або гербарні зразки трав’янистих рослин учитель розташовує на дошці двома групами: ранньоквітучі та пізньоквітучі.

– Назвіть рослини першого ряду. (Підсніжник, проліска, ряст, анемона і т. ін.). Де вони ростуть у лісі: на галявинах чи під деревами? (Щоб дати відповідь на запитання, пригадайте весняну екскурсію до лісу).

– Коли ці рослини зацвітають? Чи не заважають їм дерева? (Ці рослини ростуть у лісі. Вони виростають і зацвітають дуже рано. У цей час на листяних деревах і кущах ще немає листя або воно невеличке й тому не затіняє їх від світла).

– Які з цих рослин є лікарськими? Які з ранньоквітучих рослин вам найбільше подобаються? Чому? Які з цих рослин занесені до Червоної книги? Як необхідно охороняти ранньоквітучі рослини? (Відповіді дітей доповнюються вчителем, а на деякі запитання він сам дає повну відповідь).

– Пізніше зацвітають… (Учні називають рослини за малюнками другої групи).

– У яку пору зацвітають ці рослини? У цей період дерева і кущі стоять зеленими. Сонячні промені майже не проникають крізь листя, у лісі мало світла й прохолодно. Тому рослини ростуть на галявинах).

– Пригадайте умови життя рослин. (Без світла й тепла рослини не ростуть і не розвиваються). Назвіть трав’янисті рослини мішаного лісу.

– Отже, які три групи рослин ростуть у мішаному лісі? (Ви переконалися, що рослинний світ зони мішаних лісів багатий. У ній ростуть різноманітні хвойні та листяні дерева, кущі, трав’янисті рослини). Чому у зоні мішаних лісів багатий рослинний світ?

Це запитання спонукає школярів до осмислення залежності між живою і неживою природою (температура повітря у різні пори року, кількість опадів) і різноманітністю рослинного світу.

Учитель повинен пам’ятати про інші, не менш важливі, загальні вимоги до використання засобів наочності. Серед них:

– зміст засобу наочності повинен відповідати освітній, розвивальній та виховній цілям. В засобах наочності не повинно бути нічого зайвого, що відволікало б увагу дітей від необхідного;

– усі засоби наочності демонструються під час уроку тільки в момент необхідності, а не раніше. Після цього вони можуть залишатися на видних місцях, але у тій послідовності, у якій вивчалися. Надалі вони використовуватимуться для розв’язання інших дидактичних задач і підзадач: усвідомлення, осмислення, систематизація, узагальнення, запам’ятовування, закріплення і т. ін.;

– якщо засіб наочності не відповідає поставленим цілям і задачам, то на уроці краще ним не користуватися.

Методика використання різних видів засобів під час формування природничих знань

Методи і прийоми знаходяться в тісному діалектичному взаємозв’язку. Кожен метод за певних умов може бути прийомом того чи іншого методу. Наприклад, розповідь, пояснення або бесіда можуть бути використані при вивченні одних тем як методи навчання і включати різні прийоми, а під час лабораторного та практичного занять відігравати роль прийомів. Зрозуміло, що вирішальне значення у виборі методів навчання і формування їх структури відіграє зміст навчального матеріалу. Ефективність процесу навчання великою мірою залежить як від вдалого вибору методів, так і від їх внутрішніх структур, умілого поєднання прийомів зовнішньої діяльності вчителя і внутрішньої пізнавальної самодіяльності учнів.

Для стимулювання мислення і пізнавального інтересу учнів молодших класів при вивченні природознавства застосовуються різноманітні прийоми. Головними з них е збагачення навчального матеріалу новими цікавими фактами, які відсутні в підручнику, здійснення проблемного підходу до навчання, використання елементів цікавого (зачитування уривків з художньої, науково-популярної літератури, прислів’їв, загадок тощо), емоційних стимулів (використання платівок із записами голосів птахів, пісень, музичних і поетичних творів); демонстрування різних видів натуральних об’єктів (живі рослини, їхні органи, гербарії, колекції, чучела), схем, діапозитивів, слайдів, фотографій, муляжів, моделей тощо. Різноманітність прийомів, пов’язаних з використанням різних видів унаочнення або інших засобів навчання, має значні переваги перед словесно-книжковими. Але різні види унаочнення стимулюють лише чуттєве пізнання, конкретизують пізнавальні об’єкти, створюють передумови для формування уявлень. Пізнання, як відомо, не обмежується тільки формуванням уявлень, воно постійно поглиблюється: слідом за чуттєвим наступає рівень вищого мислення – понятійного, абстрактного, підтвердженого практикою. Це свідчить про те, що необхідною умовою навчання є правильне поєднання різних навчальних прийомів, які зможуть забезпечити належний навчальний і виховний ефект.

Кожен метод, що застосовується на уроці, розкривається багатьма, різними за характером, методичними прийомами. Цю різноманітність прийомів можна систематизувати у відповідні групи. Передусім можуть бути виділені прийоми, які мають місце майже в кожному методі, а саме: логічні, організаційні і технічні.

До логічних належать прийоми збудження і розвитку пізнання, виявлення істотних ознак об’єктів або явищ, порівняння об’єктів (виявлення однакових і відмінних рис), висновки, узагальнення. Ці прийоми забезпечують розвиток мислення учнів, самостійність їхньої роботи.

Організаційні прийоми спрямовують увагу на сприймання і роботу учнів. Сюди належать індивідуальні, фронтальні, групові види проведення робіт; різні типи завдань (однакові, різні, індивідуальні); виготовлення і використання певних карток, інструкцій тощо.

До технічних належать прийоми, якими досягається підготовка робочого місця, використання різного обладнання, допоміжних матеріалів і засобів (поводження з виучуваними об’єктами або матеріалами, приладами та ін.).

Варіанти поєднання різних прийомів можуть бути різними залежно від змісту навчального матеріалу. Творча активність і педагогічна майстерність вчителя залежать від вмілого використання існуючих і розроблення нових прийомів, застосування яких підвищує рівень навчання і виховання учнів.