Сторінка
19

Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України

Проблема національної самосвідомості має давні витоки, але найчастіше постає за умов становлення націй і формування національних держав. Тут вона набуває форми національної ідеї, яка трансформуючись під впливом конкретно історичних умов, стає духовною основою життєдіяльності нації, подолання кризових етапів, що особливо загострюється на переломних етапах всесвітньої історії. Вказане має більш ніж суттєве значення для сучасного стану України, що переживає важкі труднощі на шляху утвердження своєї самостійності, розбудови національної держави. їх подолання неможливе без консолідації народу, усвідомлення й самоусвідомлення причетності кожного жителя України до цього процесу, його громадянської позиції, зростання національної самосвідомості.

В процесі дослідження можна зробити висновок, що поставлена мною мета досягнута, оскільки з'ясовано особливості роботи школи з формування національної свідомості учнів у процесі вивчення вітчизняної історії. Виявлено найбільш доцільні методи та прийоми у роботі вчителя історії з даної проблеми. Проведено аналіз та узагальнено основні причини низької самосвідомості окремих учнів. Формувалися психолого-педагогічні та методичні умови ефективної роботи у вирішенні даної проблеми.

Поставлені завдання було розв'язано: досліджено, що у процесі становлення національної самосвідомості важливим фактором є відкриття особистістю всенародного, всенаціонального самобутнього «я», колективного "я".

Завершуючи свою роботу з впевненістю можна сказати, що національна самосвідомість сприяє підвищенню моралі особистості, стимулює бути доброчинним і милосердним.

Учитель створює сприятливі умови для формування в учнів національних почуттів гідності, патріотизму, бажання робити корисні для народу справи.

На уроках вітчизняної історії вчитель виховує в учнів любов і повагу до минулого України, почуття національної гордості, гідності людини вільної держави, що в тривалій боротьбі відстояла свою незалежність, почуття відповідальності перед своїм народом.

Сьогодні українські школи повертаються до національного виховання, яке є необхідною умовою формування національної самосвідомості. Хочеться, щоб цей процес відбувався повсякчасно, на уроках і в позаурочний час і в першу чергу під час вивчення вітчизняної історії.

На нашу думку, формування національної самосвідомості учнів на уроках історії України необхідно здійснювати через вивчення:

– історії виникнення української національної ідеї, ознайомлення зі спробами її реалізації;

– історії розвитку української культури, історії рідного краю, історії складання української національної і державної символіки.

– історії національно-визвольної боротьби українського народу за свою незалежність, за відновлення української державності;

– життя і діяльності історичних діячів, в першу чергу борців за незалежність України;

– історії української державності, її етнічної території; зовнішньополітичної діяльності державних утворень на території України.

Для виявлення рівня сформованості національної самосвідомості учнів нами було вивчено рівень їхніх знань з історії України. До уваги бралися повнота, точність, усвідомлення, глибина знань, вміння застосовувати їх у повсякденному житті.

Науково-дослідницька робота була спрямована на перевірку робочої гіпотези, висунутої на початку дослідження. Вона мала на меті визначити рівні сформованості національної самосвідомості учнів 7–9 класів, розробити методику їх виявлення та оцінки.

Високий рівень характеризується:

– чіткою самоідентифікацією з українським народом, гордістю за приналежність до нього, розумінням потреб народу;

– знанням і усвідомленням української національної ідеї, її становлення, розвитку, спрямованості у майбутнє;

– знанням постатей борців за незалежність України, вмінням давати оцінку їх діяльності, готовністю брати з них приклад;

– великою повагою до національних і державних символів, знанням історії їх становлення і використання;

– дбайливим ставленням до культурно-історичних надбань свого народу, толерантним ставленням до представників інших націй та народів, повагою до їх культури;

– здатністю емоційно переживати успіхи і невдачі свого народу, вмінням реалізувати своє почуття любові до рідного краю, країни, готовністю працювати на благо Батьківщини.

Для учнів із середнім рівнем сформованості національної самосвідомості характерне те, що вони:

– ототожнюють себе з українським народом, але здатні до конформізму;

– індиферентно ставляться до національної і державної символіки;

– проявляють відповідальність за культурно-історичну спадщину свого народу;

– не завжди готові підпорядковувати особисті інтереси інтересам народу, держави;

– не сприймають насильства, несправедливості, але не виявляють бажання і готовності до захисту своєї Батьківщини.

Низький рівень сформованості національної самосвідомості учнів характеризується:

– відсутністю інтересу до національно-культурних надбань українського народу;

– байдужістю і відсутністю пошани до національних і державних символів;

– небажанням і неготовністю у майбутньому до праці на благо своєї Батьківщини, до примноження її національно-культурних багатств, до захисту народу і держави від будь-яких посягань;

– нездатністю емоційно переживати історичні колізії боротьби українського народу за незалежність;

Розробка уроку

Тема. Становище Української держави в роки правління І. Мазепи.

Мета. Висвітлити політику Московського уряду щодо України на зламі XVII -XVIII ст., історичну постать І. Мазепи, навчити формулювати проблемну задачу і давати на неї відповідь, користуючись різними джерелами, активізувати пізнавальну діяльність через виконання логічних завдань; формувати в учнів національну свідомість.

Обладнання, Карта - схема "Україна XVII -XVIII ст.", портрет Мазепи, історичне лото, література про І.Мазепу.

Епіграф уроку, " Суспільство, що має віру в себе, мусить мати і відвагу глянути і на неприкрашену правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу (М. Грушевський)

Хід уроку.

Вчитель. Вже декілька уроків ми вивчаємо період історії, що охоплює XVII ст., він сповнений героїчних подій, зрад, помилок, здобутків. Для чого потрібно нам так детально звертатись до того, що було 300 років тому ?

Вислів Грушевського дає відповідь на моє запитання. Згадаємо деякі події XVII ст.