Сторінка
4

Трудове виховання у педагогічній спадщині К.Д. Ушинського

Отже, під гармонійно розвинутою особистістю Ушинський розумів людину, в якій поєднані розумова зрілість, моральна досконалість і фізична розвиненість.

Умови успішного трудового виховання дітей

Трудове виховання є практичною підготовкою молодого покоління до участі в суспільному виробництві і водночас найважливішим елементом морального, інтелектуального та естетичного виховання. К.Д. Ушинський працював над створенням такої системи трудового виховання, в якій праця формує моральні й інтелектуальні риси особистості. Своє виховне значення він вбачав в тому, щоб праця увійшла в духовне життя людини, яку виховують, у життя колективу, щоб захоплення працею ще в роки отроцтва і ранньої юності стало одним з найважливіших його інтересів.

Трудова культура — це такий ступінь духовного розвитку, коли людина не може жити без праці в ім'я загального блага, коли праця наповнює її життя високим моральним натхненням, духовно збагачує життя колективу.

Праця може стати джерелом радості лише тоді, коли людина бачить у ній щось значніше, ніж добування коштів для задоволення матеріальних потреб,— духовну творчість, розкриття своїх здібностей, таланту. Ідеал трудового виховання за К.Д. Ушинським полягає в тому, щоб кожна людина вже в роки отроцтва і ранньої юності знайшла ту працю, в якій найповніше і найяскравіше розкривалися б її природні задатки, яка давала б їй щастя духовної творчості. Аналізуючи готовність учня до трудового життя, педагог думає про те, що він уміє робити для суспільства і що дає йому праця для його особистого духовного життя, якою мірою в трудових успіхах розкриваються його сили, здібності.

К.Д. Ушинський добивався того, щоб дитину надихало на працю бажання принести користь суспільству. Тому залучав дітей насамперед до роботи, яка створює всенародні багатства (підвищення родючості грунту; закладання полезахисних лісосмуг, виноградників, садів; участь у будівництві господарських і культурно-побутових споруд та доріг). Така праця для суспільства, для майбутнього стає для дітей школою морального загартування. У того, хто в дитинстві й отроцтві близько бере до серця суспільні інтереси, виховується почуття обов'язку, честі. Совість не дозволяє йому бути байдужим, коли мова йде про суспільні цінності.

Не слід поспішати рано залучати дитину до оплачуваної праці — це може прищепити користолюбство, дух корисливості. До того як одержати першу оплату за свою працю, учень повинен набути значного морального досвіду безоплатної праці, яка створює матеріальні цінності для суспільства. Гроші, якими оплачується колективна праця учнів, ідуть, за бажанням самого колективу, для задоволення матеріальних і духовних потреб членів колективу. «У роки дитинства, отроцтва, ранньої юності ми розкриваємо перед людиною найвищу красу життя — служіння суспільству своєю працею. Сотні фактів — життєвих доль — переконали нас у тому, що, чим більше доклала людина в дитинстві, отроцтві і юності своїх зусиль у безоплатній праці для суспільства, тим глибше вона бере до серця те, що, здавалося б, безпосередньо не стосується її особисто».

Високий моральний зміст праці К.Д. Ушинський вбачав також у тому, що людина втілює в матеріальні результати праці свій розум, майстерність, безкорисливу закоханість у справу, готовність передати свій досвід товаришам. Він добивався, щоб у своїй праці дитина переживала, відчувала свою честь, гідність, пишалася своїми успіхами.

Перш ніж зрозуміти суспільне значення праці, дитина повинна відчути, що без праці не можна жити, що праця дає радість, повноту духовного життя. Слід прагнути до того, щоб праця увійшла в духовне життя ще в молодшому віці. Аналізуючи трудові процеси виробничого оточення, педагог знаходив в ньому те, що яскраво, наочно, зрозуміло для дітей розкриває суспільне і творче значення праці, переконує їх у тому, що вони беруть участь у створенні матеріальних цінностей для суспільства. Дитина переживає почуття гордості, честі, гідності; праця входить в її духовне життя.

Особливо корисно в ранньому віці залучати дітей до обробки матеріалів (дерева, металу тощо) за допомогою машин і механізмів. Це ціла галузь трудового виховання.

Природі дитини властиве прагнення до змін, чергування, поєднання двох, трьох видів трудової діяльності, що мають свої характерні риси, специфіку операцій, умінь. Та сама дитина, яка із захопленням вирощує рослини на ділянці або в теплиці, доглядає за тваринами, з не меншим задоволенням працює в гуртку юних техніків або займається художньою творчістю. У різноманітності діяльності, у новизні справи дитина знаходить задоволення.

Яке б-то не було «прикріплення» дитини до того чи іншого гуртка, ланки — зовсім неприпустиме, як неприпустима й одноманітність праці. Чим різноманітнішою була праця дітей у роки отроцтва і ранньої юності, тим свідоміше юнак, дівчина вибирають спеціальність, тим яскравіше розкриваються їхні індивідуальні нахили

Праця дітей повинна мати якомога більше спільного з продуктивною працею дорослих і щодо суспільного значення, і щодо технології трудових процесів. Чим більше схожа праця дітей на працю дорослих, тим більший її виховний вплив.

Не можна затримувати розвиток дітей; вони повинні якомога раніше використовувати такі самі знаряддя праці, як і дорослі. Звичайно, машини, механізми, інструменти для дітей повинні відповідати віковим особливостям, правилам шкільної гігієни і техніки безпеки.

Однією з найсильніших спонук до фізичної праці є важливість задуму цієї праці, поєднання зусиль розуму і рук. Чим важливіший задум, тим з більшим інтересом виконується найпростіша робота. Оволодіння майстерністю, дослідження, експериментування, використання даних науки в праці — усе це дитина усвідомлює і переживає як моральну гідність.

Особливо важливо забезпечити єдність фізичних зусиль та інтелекту в сільськогосподарській праці, де багато одноманітних трудових процесів.

Усе, що роблять діти в молодшому і середньому віці, слід розвивати, поглиблювати, застосовувати на ширшій основі, коли вони стають старшими. Дуже важливо, щоб праця в роки отроцтва полегшувала опанування нових умінь і навичок у роки юності.

Раннє включення в трудову діяльність дає змогу добитися того, що в 10—12-річному віці дитина в нас уміє обробляти грунт, готувати його під зернові й технічні культури, вирощувати і збирати врожай цих культур, вирощувати плодові дерева, заготовляти добрива і вносити їх у грунт, перетворювати неродючий грунт у грунт високої родючості, керувати двигуном внутрішнього згоряння, працювати на токарному і свердлильному верстатах.

Посильність дитячої праці визначається не тільки відповідністю фізичного навантаження силам дитини, а й правильним чергуванням розумової і фізичної праці, а також різноманітністю видів трудової діяльності.

Будь-яку фізичну працю дитини треба розглядати в тісному зв'язку з усім її духовним життям.

Радощі праці відкриваються перед дитиною не лише тоді, коли їй доступні також інші радощі, культурні цінності та духовні блага — художня література, музика, живопис, спорт, подорожі по рідному краю. Підносячи людину, розвиваючи в неї благородство душі, ці блага і цінності допомагають їй глибше осмислити і пережити радість творчості, творення. Чим більше джерел людської культури відкрито перед розумом і серцем у роки отроцтва і ранньої юності, тим більшою мірою праця облагороджує людину.