Сторінка
2

Нові підходи до вивчення інформатики в середній школі

На добір змісту шкільного курсу інформатики впливають дві групи основних чинників:

1. Науковість і практичність Зміст навчального курсу інформатики повинен іти від науки інформатики (тобто не суперечити сучасному стану науки і бути методологічно витриманим вивчення предмета повинно давати такий рівень фундаментальних знань учнів, який дійсно міг би забезпечувати підготовку учнів до майбутньої професійної діяльності в різних сферах (практична мета)

2. Доступність і загальноосвітність Матеріал, який включається до курсу інформатики, має бути доступним для засвоєння учнем Курс інформатики повинен, крім того, відображати найбільш загальнозначущі, загальнокультурні, загальноосвітні відомості з відповідної галузі наукових знань.

Обумовлюючи зміст навчальною предмета цілями навчання саме через поняття і міру їх сформованості в учня можна визначити досить точно, чи досягнуті поставлені цілі. Взаємовплив цілей і змісту навчання двосторонній: формулюючи цілі необхідно якомога детальніше описати необхідні результати навчання, виділивши системи понять, що формуються, і умінь, визначивши і приписавши кожному компоненту вагову характеристику, що відображає його важливість на даному етапі навчання, а також розробити систему тестів для ефективного контролю управління навчально-пізнавальною діяльністю на всіх етапах навчання. Таким чином, системи понять, що формуються, є одним з основних критеріїв досягнення цілей навчання.

Програми навчання в середніх школах досить жорстко обмежують безліч понять, що вивчаються в різних предметах. Тільки останнім часом почали говорити про варіативність програм, про можливість вибору комплекту дисциплін, а вчителем – методики навчання і змісту цих дисциплін. Орієнтиром вибору змісту, критерієм його обов'язкового ядра, повинні стати стандарти освіти з різних предметів і для різних вікових груп. Для реалізації такого вибору необхідна передусім наявність якісних навчальних посібників, їх різноманіття, якого сьогодні практично не існує. Виключення становить інформатика, яка, по-перше, остаточно сформувалася як шкільний предмет лише кілька років тому, а її основи є інваріантною частиною наукових і навчальних видань, і, по-друге, з цього предмета є кілька чинних підручників.

Аналіз характеру діяльності людей, зайнятих в інформаційній «індустрії», свідчить, що провідною тут є групова форма діяльності. Враховуючи необхідність передавання майбутнім випускникам не тільки деякої суми знань і умінь, а й навичок роботи в колективі, потрібно ширше застосовувати такі форми роботи учнів, як семінари, навчальні дискусії, колективно-розподільчі форми роботи з навчальним матеріалом. Використання цих форм у навчанні інших предметів, методично обґрунтоване поєднання групових та індивідуальних форм організації навчальної роботи школярів при провідній ролі групових форм дає можливість забезпечити краще засвоєння програмного матеріалу, розвиток самостійності й активності учнів.

Специфіка курсу, пов'язана з широким застосуванням комп'ютерів. У процесі навчання, дозволяє ефективно використовувати на практиці навчання систематичну поточну перевірку та оцінювання знань учнів (на основі єдиних завдань, які зберігаються та розповсюджуються на стандартному носієві – дискеті), з автоматичним опрацюванням підсумків перевірки і одержанням результатів їх статистичного аналізу.

Одним з напрямів удосконалення методики навчання інформатики є створення цілісного навчально-методичного ком тексу з цього предмета. Складність навчально-методичного комплексу з курсу інформатики як системи, що включає в себе не тільки підручники і методичні посібники, а й систему книжок для читання, методичні посібники щодо застосування педагогічних програмних засобів, нарешті, самі педагогічні програмні засоби, потребує для його створення залучення широкого кола фахівців як у галузі педагогіки, так і в галузі програмування.

Ця концепція повинна містити не тільки аналіз умов ефективного використання педагогічних програмних засобів для вирішення завдань удосконалення навчання, а й систему методичних вимог до них, що випливають з цілей і змісту навчання інформатики. Особливо гостро сьогодні постала проблема формулювання психолого-педагогічних вимог до педагогічних програмних засобів. їх розробка повинна забезпечити уникнення помилок, характерних для необґрунтованого впровадження комп'ютерної техніки.

Перспективним є підхід до створення інструментальних програм, які дозволять сформувати в учнів навички застосування комп'ютерів як засобу підвищення ефективності їх навчальної діяльності, що, в свою чергу, дозволить розвинути їх пізнавальну активність і самостійність, критичне та творче мислення.

Педагогічні програмні засоби повинні забезпечувати не тільки процес формування знань і умінь, а й оперативний контроль їх засвоєння учнями, а також виведення вчителеві інтегрованої інформації про рівень результатів навчання. Це передбачає створення системи діагностуючих програм, що здійснюють стандартну діагностику сформованості знань, навичок і умінь, передбачених програмою курсу.

Сьогодні курс інформатики вже не єдиний предмет, у межах якого відпрацьовується методика застосування комп'ютерів у навчальному процесі. Результати, здобуті в методиці навчання інформатики, стають надбанням інших навчальних предметів.

Проблеми у викладанні інформатики у середній школі

Є багато прихильників ідеї повернутися до фундаментальності у викладанні курсу інформатики. Нажаль, в межах однієї дисципліни таку реформу здійснити неможливо. Потрібно суттєво змінити програму вивчення математики у загально освітній школі, доповнивши її вивченням елементів формальної логіки, теорії чисел, аналітичної геометрії, своєчасним вивченням показникової та логарифмічної функцій. Поверхневе вивчення математичних понять без розв'язування достатньої кількості задач робить неможливим вивчення основ інформатики як науки. Все, що можна віднести до курсу математики, має там бути зафіксованим у навчальній програмі. А в курсі інформатики залишиться повноцінне запровадження понять інформації, виконавця, алґоритму – нелегке завдання саме по собі.

Ми часто чуємо словосполучення «курс користувача». Термін прижився. Але чи розуміємо ми, який зміст вкладається в ці слова? За моїми спостереженнями, більшість розуміє це як вивчення готових програмних продуктів людьми, які не володіють програмуванням. Не усвідомлюється хибність цього підходу.

Повноцінне використання новітніх комп'ютерних технологій неможливе без здатності людини чітко поставити мету й описати шляхи її досягнення. Програмування розв'язування алґоритмічних завдань – необхідний крок до ефективного використання сучасних технологій. Можливо, не всім знадобиться ефективне використання апаратного і програмного забезпечення. Це є приватна проблема користувачів, яку вони вирішать за рахунок власної кишені. Але Україна не може дозволити собі таку розкіш.

Найскладніше у ров'язанні завдань (макетування тексту, принципи будови й управління базами даних, принципи опрацювання даних, робота з графікою) визначається не програмним продуктом, а сферою його використання, тими досягненнями і домовленностями, що виникли у «докомп'ютерну епоху». Тобто, графічний редактор бажано вивчати під керівництвом вчителя образотворчого мистецтва, музичний – вчителя музики, текстовий – вчителя праці, що вміє макетувати тексти і знає, як це робити (класичний приклад: у багатьох сучасних українських виданнях порушують правило макетування формул: всі змінні подаються курсивом гарнітури, близької до Times New Roman. Хоча деякі видавничі системи, наприклад, LATEX, спрямовані на дотримання цього правила). Ми дочекаємося цього нескоро. Але доречним виглядає участь відповідних спеціалістів у написанні й рецензуванні навчальних програм, підручників і посібників вже зараз.