Сторінка
1

Поради щодо вживання питної води

Вода є невід'ємною частиною життя на Землі. Однак запаси питної води на нашій планеті обмежені і з кожним роком зменшуються. Яку воду ми п'ємо? Які шкідливі домішки вона може мати? Що може за цим наступити? Як оборонити себе від цього? На ці питання ми і постараємося відповісти.

Свинець у питній воді. Свинець у воді має антропогенне походження. Його склад у питній воді (за ДОСТом) регламентовано - не більше 0,03 мг/л. Особлива небезпека свинцю полягає у тому, що він здатний накопи­чуватися в організмі і погано з нього виводиться.

Свинець становить небезпеку для людей різного віку, особливо для дітей та вагітних. Наслідки накопичення свинцю пов'язані зі здатністю викликати передчасні пологи у жінок, знижувати вагу дітей при народженні, гальмувати розумовий і фізичний розвиток. Тривала дія свинцю може призводити до недокрів'я (анемії) через його можливості гальмувати виникнення гемоглобіну, м'язової слабкості, гіперактивності, агресивної поведінки. У дорослих свинець може стимулювати захворювання гіпертонією і викликати пониження слуху.

Яким чином свинець попадає у питну воду? Є два шляхи його проникнення у питну воду: через забруднення свинцем ґрунту і арматуру водопровідної мережі.

Головне джерело забруднення ґрунту свинцем - вихлопні гази автомобілів, які використовують у якості палива етилований бензин (АІ-92 - АІ-98). У містах з інтенсивним рухом щільність свинцю в атмосфері у 5-12 разів перебільшує природну (0,3-0,5 мкг/м3). Свинець випадає на поверхню ґрунту і змивається дощовою або талою водою, таким чином проникає у водоносні горизонти, а з останніх у колодязі та мережі централізованого забезпечення водою населених пунктів. Особливу небезпеку у цьому плані складають відкриті водойми, які використовуються для забезпечення водою великих міст.

Друга можливість - це вимивання свинцю із сантехнічної арматури, яка має латунь, в склад сплаву якого входить і свинець. Процес переходу свинцю у воду підсилює кисла реакція води і її низька жорсткість.

Наявність свинцю у воді не може бути помітна за допомогою наших органів чуття.

Засоби пониження місткості свинцю у питній воді:

- для пиття і приготування їжі використовуйте тільки холодну воду, оскільки гаряча вода краще вимиває свинець із сантехнічної арматури;

- перед тим, як набрати воду з водопровідного крану, дайте їй декілька хвилин стекти, особливо коли краном не користувалися декілька годин. Таким чином свинець, який перейшов з деталей сантехнічної арматури, буде змитий;

- найефективніший спосіб пониження кількості свинцю у воді — це використання спеціальних фільтрів з активованого вугілля, які понижують його концентрацію на 88-90%. Цей процес називається адсорбцією.

Летучі органічні сполуки у воді. Летучі органічні сполуки (ЛОС) є водяними домішками, які становлять небезпеку, коли їх концентрація досягає небезпечних рівнів. Особливістю їх є важкість і дорожнеча визначення. До них належать: бензол., тетрахлористий вуглець, вінілхлорид, толуол, дихлоретан та ін.

ЛОС попадають у питну воду в результаті антропогенної діяльності людини через індустріальне витікання, промислові аварії і халатність. ЛОС - це побічні продукти при виробництві отрутохімікатів, перегонці нафти, фарби, лаків, клеїв, фарбників, парфумерних виробів тощо. Головний шлях проникнення ЛОС у питну воду - це попадання на поверхню ґрунту і досягнення водоносного шару. У значних кількостях ЛОС знаходиться у відкритих водоймах, річках, особливо в районах розташування індустріальних зон.

ЛОС є небезпечними домішками, які при тривалій дії можуть викликати наступні захворювання:

рак - бензол, тетрахлористий вуглець, трихлоретилен, вінілхлорид, пентахлорфенол, толуол, дихлорметан, хлорзаміщенні метану;

ушкодження нирок - дихлорбензол, дихлоретан, трихлорбензол;

ушкодження нервової системи - трихлоретан, дихлоретан;

ушкодження печінки — трихлоретан, дихлоретан, трихлорбензол.

Найефективніший спосіб пониження концентрації ЛОС у воді - це використання фільтрів на основі активованого вугілля.

Бактерії у питній воді. Бактерії можуть попасти у питну воду різними шляхами: з ґрунту, з яким стикається вода; при будівництві водопровідних мереж; через тріщини у трубах при коливаннях у них тиску. Наявність шкідливих бактерій у воді контролюється. Оскільки дуже важко визначити всю гаму мікроорганізмів, то визначають вміст кишкової палички (Е. соlі). Якщо Е. соlі є в питній воді - тоді відбулось забруднення. Згідно з ДОСТом допускається не більше 100 бактерій на куб. мл води.

Бактерії можна розділяти на хвороботворні (патогенні) і непатогенні. Перші з них мoжуть переборювати природну захисну систему організму (імунну систему), розмножуватися у ньому і викликати захворювання, іноді важкі. У питній воді можуть бути виявлені наступні бактерії:

Salmonella - харчові отруєння;

Shigella - дизентерія;

Yersinia enterocolirica - порушення функції шлунково-кишкового тракту;

Campylobacter - виразкова хвороба шлунку; Актиноміцетин - актиномікоз; Залізобактерії - корозія водопровідних труб; Сульфатобактеріг - корозія водопровідних труб.

Способи профілактики бактеріальних захворювань:

- кип'ятіння води;

- найефективніший спосіб пониження кількості бактерій у пит­ній воді - це використання фільтрів. Деякі фільтруючі системи складаються із подвійної системи фільтрації: механічна фільтрація (наприклад, керамічний фільтр), фільтрація через активоване вугілля, срібло та інші фільтруючі матеріали. На сьогодні у торговій мережі е велика кількість фільтрів для питної води з використанням різних фільтруючих матеріалів і всі вони мають різні показники ефективності, ось чому треба підбирати фільтри до конкретної місцевості з урахуванням забрудненості довкілля, особливо водоймищ, річок і підземних горизонтів води.

Хлор у питній воді. Хлор широко використовується для знезаражування води від бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів. Його використання призвело до того, що такі хвороби, як холера і тиф, які легко розповсюджуються через заражену воду, сьогодні практично не зустрічаються у розвинених державах.

Хлор - це один з хімічних елементів, газоподібна речовина, який є сильним агентом окислення, а також ХНР. Є декілька проблем, які стосуються наявності хлору у питній воді.

По-перше, це проблема якості води. Якщо у ній надмірна кількість хлору, то він надає їй неприємний запах і смак.

По-друге, це захворювання, які може викликати хлор. Показано, що люди, які п'ють хлоровану воду, мають ризик виникнення раку сечового пухиря більше на 21% і ризик виникнення раку прямої кишки на 38% більше, ніж ті, які п'ють воду з невеликим вмістом хлору.