Сторінка
1

Емоції і почуття у процесі праці

Емоційні стани та їхні функції у трудовій діяльності

Важливою стороною психічної діяльності людини є афективна сфера, представлена емоціями, почуттями, переживаннями, прагненнями і бажаннями, в яких відображається своєрідне ставлення до навколишнього світу і самої себе.

У процесі праці і спілкування з іншими людьми у працівника не тільки активізуються пізнавальні процеси, а й виникає особисте ставлення до цілей організації, інших людей, результатів власної діяльності, винагороди порівняно із затратами енергії і т. ін.

Відмінність між пізнавальною та афективною сферами полягає насамперед у тому, що в пізнавальній сфері відображається зовнішній предметний світ в образах, суттєвих взаємозв’язках, а в афективній дійсність відображається у переживаннях людини. Разом з тим пізнавальні та афективні процеси не є взаємовиключними, а представляють єдність двох компонентів психічного відображення.

Основними афективними утвореннями є емоції та почуття.

Емоціями називаються процеси, які відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживань.

Почуття — це внутрішнє ставлення людини до того, що відбувається в її житті, праці, що вона пізнає і робить. Емоції відображають ситуаційне ставлення людини до певних об’єктів, а почуття є стійким, узагальненим ставленням до них. Емоції розглядаються як фаза виникнення і визрівання почуттів, а почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій [22]. Переживання почуттів виявляється як особливий емоційний стан людини і водночас є психічним процесом, тобто має свою динаміку.

Формами переживання почуттів є емоції, афекти, настрої, стресові стани і власне почуття. Всі вони становлять емоційну сферу особистості, яка є одним з регуляторів поведінки і діяльності людини. Так, почуття сприяють вибору таких напрямків і форм діяльності, які найбільшою мірою забезпечують задоволення тих чи інших потреб, стимулюють саму діяльність.

Почуття виступають суб’єктивним показником того, як задовольняються потреби людини. Якщо процес задоволення потреб проходить сприятливо, то у працівника виникають позитивні емоційні стани (захоплення, радості, задоволення). Незадоволені потреби супроводжуються негативними емоціями. Отже, емоція — це реакція на ті ситуації, до яких людина не може зразу адаптуватися.

Емоційний стан людини залежить від характеру та інтенсивності актуальної потреби, з одного боку, та оцінки можливості її задоволення — з іншого. Якщо суб’єктивна вірогідність задоволення потреби велика, то виникають позитивні почуття, у противному разі — негативні.

Емоції виникають тоді, коли не відбувається задоволення потреби, коли дії не досягають мети або їх виконання пов’язане з перешкодами.

Згідно з потребнісно-інформаційною теорією емоцій П. В. Симонова, емоція — це відображення відношення між величиною потреби та ймовірністю її задоволення в даний момент. Якщо людині не вистачає знань, інформації для досягнення мети, то емоція компенсує цю нестачу і забезпечує продовження пошуку нової інформації.

Ця залежність виражається формулою:

Е = П (Н – С),

де Е — емоція, П — потреба, Н — інформація, необхідна для задоволення потреби, С — інформація, якою людина володіє.

Отже, можливі такі ситуації:

Е = 0, якщо П = 0;

Е = 0, якщо Н = С;

Еmax, коли С = 0.

Ставлення людини до навколишнього середовища, власних дій і ситуацій виражається у формі переживань, які, в свою чергу, виявляються в органічних змінах.

Органічні зміни — це недиференційовані емоційні відчуття приємного і неприємного, напруженості і розрядки, збудження і пригніченості. Якісні характеристики емоцій і почуттів визначаються їхнім знаком (позитивні, негативні) і модальністю (страх, гнів, радість тощо), а кількісні — силою, інтенсивністю, глибиною. До речі, найбільш сильною негативною біологічною емоцією є страх як відображення необхідності уникнення небезпеки.

Емоції не тільки супроводжують трудову діяльність, відображають її хід і результати, але, залежно від характеру та інтенсивності емоційного переживання, регулюють її. Експериментально було встановлено залежність між рівнем емоційного збудження працівника і ефективністю його діяльності. Доведено, що для досягнення найвищого результату небажані як надто слабкі, так і дуже сильні емоційні збудження. Для кожної людини існує оптимум емоційної збудливості, який забезпечує максимум ефективності в роботі.

Особливе значення емоційних станів полягає в їх регулятивній функції, оскільки переживання виступають у ролі сигналів, які стимулюють або стримують діяльність людини.

Емоції та почуття виконують також оцінну функцію, виражаючи суб’єктивне ставлення людини до задоволення своїх потреб. Емоційний стан, переживання почуттів є результатом спільної діяльності кори і підкоркових центрів.

Глибокі переживання почуттів, емоційний стан можуть супроводжуватися посиленням або зниженням інтенсивності фізіологічних функцій організму людини. Такі фізіологічні реакції, як підвищення частоти пульсу, дихання, напруження м’язів, зміни кров’яного тиску, вмісту цукру в крові і т. ін., свідчать про активізацію сил організму. Отже, почуття та емоції виконують енергетичну функцію, мобілізуючи фізіологічні резерви організму. Якщо сила переживань переважає пристосовні можливості організму, то можливі різні захворювання — неврози, інфаркти, гіпертонії, виразкові хвороби.