Сторінка
4

Психофізіологічні закономірності формування трудових навичок і умінь

Методи виробничого навчання та їх оцінка

Професійне навчання має багато організаційних форм і методів.

Метод самонавчання, психологічною основою якого є наслідування, шлях спроб і помилок. Позитивною стороною його є творчий пошук і знаходження найбільш зручних для індивіда прийомів. Негативна сторона методу зводиться до неекономічності та великої тривалості.

Предметний метод, що ґрунтується на виготовленні якогось предмета, починаючи від простого до більш складного. Психологічною перевагою його є реальність, конкретність і уречевленість праці, що підвищує заінтересованість в якісному кінцевому результаті. Недоліками предметного методу навчання можуть бути складність предмета на перших етапах, зниження заінтересованості в разі тривалого виконання одного і того ж уже засвоєного предмета; недостатня гнучкість навичок, пасивність учня.

Операційний метод полягає у засвоєнні окремих трудових прийомів, операцій, які можуть використовуватися при виготовленні різних предметів. Психологічними перевагами цього методу є економне навчання гнучким навичкам, необхідних при виготовленні багатьох предметів.

Недоліки його пов’язані з абстрактністю завдань, фрагментарністю окремих дій, відсутністю предметного зразка, що гальмує особисту творчість.

Комплексний метод, який поєднує позитивні сторони предметного та операційного методів. Він передбачає два етапи виробничого навчання. На першому етапі засвоюються окремі технологічні прийоми і операції шляхом виконання нескладних робіт. На другому етапі засвоюється виконання комплексних робіт зростаючої складності за умови підвищення продуктивності і якості праці.

Метод програмованого, або модульного, навчання передбачає:

поділ навчального матеріалу на невеликі, логічно пов’язані з елементарними цілями, частини;

розробку навчального алгоритму, який визначає порядок і послідовність дій з предметом праці для найбільш швидкого досягнення мети;

управління, тобто підкріплення кожного кроку навчання і досягнутих результатів за допомогою різних сигналів.

Незалежно від методів ефективним виробниче навчання може бути лише за умови індивідуального особистісного підходу до тих, хто навчається.

Виробниче навчання може проводитися на реальному робочому місці або на спеціальних навчальних установках-тренажерах.

Тренажер — це навчальний засіб, який дозволяє формувати навички і вміння, необхідні в реальних умовах праці.

Основні психологічні вимоги до тренажерів:

навички, які формуються на тренажерах, за своєю психологічною структурою повинні відповідати реальним трудовим навичкам;

при формуванні навичок слід запобігати негативному їх перенесенню на реальну трудову діяльність;

необхідно створити можливість тренування в екстремальних ситуаціях, які можуть виникнути в реальній трудовій діяльності;

необхідно забезпечити сприймання результатів діяльності і здійснення самоконтролю.

Як інструктивні і наочні посібники можуть застосовуватися тренувальні кінофільми, які сприяють засвоєнню відповідних знань і навичок.

Роль інструкцій та інструктажу у виробничому навчанні

У процесі виробничого навчання велика роль належить інструкціям та інструктажу — вступному, поточному, заключному. На ранніх етапах оволодіння трудовими навичками інструкції не повинні бути надто деталізованими, щоб не сковувати ініціативу і творчий підхід, однак вони повинні виконуватися.

Вступний інструктаж пов’язаний з поясненням мети і значення роботи, організації робочого місця, обладнання і його експлуатації, правил техніки безпеки, демонстрацією найбільш раціональних способів і прийомів виконання роботи, ознайомленням з робочою документацією, кресленнями, схемами, інструктивними матеріалами. Після цього починається освоєння трудових прийомів.

Поточний інструктаж проводиться регулярно по всьому комплексу питань. Мета — добитися чіткого виконання всіх установлених робіт і операцій, норм виробітку при суворому дотриманні правил техніки безпеки і виробничої дисципліни.

Заключний інструктаж проводиться з метою підбиття підсумків та оцінки результатів роботи учнів.

Дидактичні системи виробничого навчання

Виробниче навчання на реальних робочих місцях повинно враховувати конкретні умови (рівень механізації праці, тип виробництва) і характеристики трудових процесів.

Воно організується за такими дидактичними системами:

зональною;

нарощування комплекту устаткування;

ступеневою за процесами;

переміщення за робочими місцями.

Зональна система передбачає освоєння робіт по зонах — частинах складного робочого місця з переходом до обслуговування всього робочого місця.

Система нарощування комплекту устаткування передбачає послідовне збільшення кількості обслуговуваного обладнання з одночасним розширенням функцій робітника.