Сторінка
2

Основні положення "Концепції цивільної оборони України" і Закону "Про цивільну оборону України"

Чинне законодавство чітко визначає повноваження органів державної виконавчої влади та управління, адміністрацій підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання та обов'язки посадових осіб з питань цивільної оборони.

Повноваження Кабінету Міністрів України

v формує органи управління та сили цивільної оборони, визначає граничну чисельність військовослужбовців і службовців у штабах та військах, кількість військових частин у мирний і воєнний час;

v розподіляє міста за групами, а підприємства - за категоріями щодо заходів цивільної оборони;

v визначає порядок створення спеціалізованих та невоєнізованих формувань цивільної оборони;

v створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час, а також визначає їх обсяг і порядок використання;

v вживає заходи щодо забезпечення готовності органів управління і сил цивільної оборони до дій у надзвичайних ситуаціях;

v створює мережу курсів цивільної оборони і визначає категорію слухачів та строки їх навчання на цих курсах;

v забезпечує проведення наукових досліджень і експериментально конструкторських робіт з актуальних проблем захисту життя і здоров'я громадян у надзвичайних ситуаціях;

v задовольняє мобілізаційні потреби військ, штабів та установ цивільної оборони.

Функції штабу ЦО України

• забезпечує реалізацію заходів захисту населення від впливу наслідків надзвичайних ситуацій та очолює діяльність органів управління, військ цивільної оборони і підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

• в межах своєї компетенції організовує і систематично контролює виконання законодавства, постанов і рішень Кабінету Міністрів України з питань захисту населення, запобігання надзвичайним ситуаціям та вжиття заходів у разі їх виникнення;

• координує діяльність органів державної виконавчої влади і управління, що залучаються до вирішення завдань, пов'язаних з безпекою населення, забезпеченням його життєдіяльності під час надзвичайних ситуацій.

Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно під форм власності і господарювання надає своїм працівникам сховище, забезпечує засобами індивідуального захисту, сприяє здійсненню евакозаходів, створенню сил для подолання наслідків "надзвичайних ситуацій та їх готовності до практичних дій, а також виконанню заходів з цивільної оборони.

Законодавством визначені сили цивільної оборони України. Це її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

На сьогоднішній день цивільна оборона України передбачає існування трьох рівнів сил вертикального підпорядкування.

Першим, найвищим рівнем є сили центрального підпорядку­вання, до яких належать існуючі частини і спеціальні рятувальні формування.

Другий рівень — обласний або регіональний.

Третій рівень — це міський чи об'єктовий. Він існує на добровільних засадах там, де до питань цивільної оборони серйозно ставляться керівники підприємств та установ.

• Завдання військ ЦО - захист населення від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, воєнних дій, здійснення рятувальних та інших невідкладних заходів. Кількість і чисельність частин та підрозділів військ визначаються з урахуванням потреб і особливостей регіону призначення. Нині нараховується 16 військових частин сил ЦО.

Рис. 2. Сили цивільної оборони України

Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною безпекою, значними руйнуваннями, внаслідок зем­летрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промис­лах створюються спеціальні формування, що підпорядковуються Штабу ЦО України.

Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються на воєнний час в областях, містах, районах, а також на підприємст­вах, що продовжуватимуть свою виробничу діяльність під час війни.

Для надання медичної допомоги населенню, охорони громадського порядку в осередках ураження та лиха, боротьби з пожежами, здійснення лабораторного контролю за станом навколишнього природного середовища, матеріально-технічного та інженерного забезпечення заходів з цивільної оборони залучаються міністерства та інші органи державної виконавчої влади.

Перелік міністерств, обсяг покладених на них завдань і порядок залучення їх до дій у надзвичайних ситуаціях визначає Кабінет Міністрів України. Цей перелік існує у вигляді додатку до "Положення про цивільну оборону України".

Згідно зі Законом України "Про цивільну оборону України", фінансування заходів цивільної оборони проводиться за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарю­вання у випадках, передбачених актами законодавства.

Міжнародне співробітництво України в галузі цивільної оборони здійснюється шляхом обміну досвідом, укладення міжнародних договорів, меморандумів тощо, участі в міжнарод­них програмах і проектах, обміну інформації та досвідом ци­вільної оборони і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, створення і оснащення сил цивільної оборони, спільних дій у разі надзвичайних ситуацій.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про участь України у Міжнародній організації цивільної оборони та в операціях європейських держав з поданням допомоги у разі стихійного лиха.

Світові та загальноєвропейські інтеграційні процеси у політиці, економіці та соціальній сфері вимагають активного розвитку між­народного співробітництва цивільної оборони України, насамперед у питаннях, пов'язаних з попередженням та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі і за межами держави. Це співробітництво розвивається як з міжнародними організаціями, так і на двосторонній основі.

При координації Секретаріату ООН і Департаменту з гумані­тарних питань ООН триває взаємодія у рамках "Чотиристорон­нього Комітету ООН з міжнародного співробітництва по Чор­нобилю", який було створено в 1993 р. Все більшого значення набуває співробітництво у рамках програм Ради Європи, Євро­пейської Комісії, Центральноєвропейської ініціативи, Південно-Чорноморського співробітництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОГЛІТЕРАТУРИ