Сторінка
5

Хімічно небезпечні об'єкти. Хімічно небезпечні речовини, особливості їх впливу на організм людини

Відстань від складів ХНР об'ємом більше 8000 м3 до населених пунктів повинна бути не менше 1000 м. Відстань від складів з наземним розташуванням резервуарів до місць масового скупчення людей (стадіонів, базарів, парків і т.д.) збільшується в 2 рази.

Для зберігання ХНР на складах підприємств використовують­ся наступні головні способи:

- в резервуарах під високим тиском;

- в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосферного (низькотемпературне сховище), або до 1 Па (ізотермічне сховище, при цьому використовуються шарові резервуари великої місткості);

- зберігання при температурі навколишнього середовища в закритих ємностях (характерно для сильно киплячих рідин).

Спосіб зберігання ХНР здебільшого визначає їх поведінка при аваріях (розкриття, пошкодження, руйнування оболонок резервуарів).

У випадку руйнування оболонки ємності, що зберігала ХНР під тиском, і наступного розливу великої кількості речовини в піддон (обвалування) його попадання в повітря може здійснюва­тися протягом тривалого часу. Процес випаровування у цьому випадку можна умовно розділити на три періоди.

Перший період - бурхливе, майже моментальне випарову­вання за рахунок різниці пружності насиченої пари ХНР в ємності і парціального тиску в повітрі. Цей процес забезпечує головну кількість пари ХНР, що потрапляє в повітря за цей період часу. Крім того, частина ХНР переходить в пару за рахунок теплоутримання рідини, температури навколишнього повітря і сонячної радіації. У результаті температура рідини знижується до температури кипіння. Враховуючи, що за цей період часу випаровується значна кількість ХНР, то може виникнути хмара з концентраціями ХНР, значно перевищуючи смертельні.

Другий період - нестійке випаровування ХНР за рахунок тепла піддону (обвалування), зміни теплоутримання рідини і притоку тепла від навколишнього повітря. Цей період характе­ризується, як правило, різким спадом інтенсивності випаровування в перші хвилини після розливу з одночасним пониженням температури рідкого шару нижче температури кипіння.

Третій період - стаціонарне випаровування ХНР за рахунок тепла навколишнього повітря. Випаровування в цьому випадку буде залежати від швидкості вітру, температури навколишнього повітря і рідкого шару. Підвід тепла від піддону (обвалування) практично буде дорівнювати нулю. Тривалість стаціонарного періоду залежно від типу ХНР, його кількості і зовнішніх умов може складати години, добу і більше.

У випадку руйнування оболонки ізотермічного сховища і наступного розливу великої кількості ХНР в піддон (обвалуван­ня) випарування за рахунок різниці пружності насиченої пари ХНР в ємності і парціального тиску в повітрі у зв'язку з малим надмірним тиском майже не спостерігається. Для цього типу єм­ностей характерні періоди нестаціонарного і стаціонарного випа­ровування ХНР. Формування первинної хмари здійснюється за рахунок тепла піддону (обвалування), зміною теплоутримання рідини і притоку тепла від навколишнього повітря. При цьому кількість речовини, що переходить у первинну хмару, як правило, не перевищує 3-5 % при температурі навколишнього повітря +25-30°С.

При відкритті оболонок з сильно кип'яченими рідинами ви­никнення первинної хмари не спостерігається. Випарування рідини здійснюється за стаціонарним процесом і залежить від фізико-хімічних властивостей ХНР і температури навколишнього повітря. Враховуючи малі швидкості випаровування таких ХНР, вони будуть становити небезпеку тільки для навколишніх, що знахо­дяться в районі аварії.

Треба відмітити, що на багатьох об'єктах скупчена значна кіль­кість різних легко горючих речовин, у тому числі ХНР (аміак, окисел етилену, синильна кислота, окисел вуглецю та інші).

Багато ХНР вибухонебезпечні (гідразин, окисли азоту та інші). Цю обставину необхідно враховувати при виникненні пожеж на об'єктах. Більше того, сама пожежа на підприємстві може сприяти виділенню різних отруйних речовин. Так, наприклад, горіння поліуретану та інших пластмас призводить до виділення синильної кислоти, фосгену, окислу вуглецю, різних ізоціанатів, іноді діоксану та інших ХНР у небезпечних концентраціях, особливо в закритих приміщеннях.

При організації робіт з ліквідації хімічно небезпечної аварії на об'єкті господарської діяльності та її наслідків необхідно враховувати не тільки фізико-хімічні властивості ХНР, але й їх вибухову і пожежну небезпеку, можливість виникнення протягом пожежі нових сильнодіючих отруйних речовин і на цій основі приймати необхідні заходи щодо захисту персоналу, який приймає участь в роботах.

Аналіз аварійних ситуацій, які мали місце, і виконані розрахунки показують, що об'єкти з хімічно небезпечними компонентами можуть бути джерелом: залпових викидів ХНР в атмосферу, у водойми; хімічної пожежі з поступом токсичних речовин в довкілля; руйнівних вибухів; зараження об'єктів і місцевості в осередках аварії і на сліді розповсюдження хмари; широких зон задимлення у сполуці з токсичними продуктами.

Для будь-якої аварії характерні стадії виникнення, розвитку і спаду небезпеки. На хімічно небезпечному об'єкті в розпалі аварії можуть діяти, як правило, декілька факторів ураження: пожежа, вибухи, хімічне зараження повітря і місцевості та інші, а за межами об'єктів - зараження довкілля.