Сторінка
1

Електробезпека. Дія на організм, фактори ураження, перша допомога, захист, заземлення

1. Дія електричного струму на організм людини

Проходячи через організм людини, електричний струм виконує термічну, електролітичну, біологічну і динамічну дії:

Термічна дія виражається в опіках окремих ділянок тіла і нагріві кровоносних судин, нервів і т.п.

Електролітична дія виражається в розкладанні крові і других органічних рідин, що призводить до значного порушення їх фізико-хімічного складу.

Біологічна дія являється особливим специфічним процесом, властивим лише живій тканині. Вона виражається в подразнені живих тканин організму, що супроводжується невимушеними судорожними скороченнями м’язів, в тому числі м’язів серця та легенів.

Динамічна дія струму виражається в розшаруванні, розриві та інших подібних пошкодженнях різних тканин організму (м’язових тканин, стінок кровоносних судин, бронхів тканини легенів і т.п.) в результаті електродина-мічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пару від перегрітої струмом тканинної рідини і крові.

Вся різноманітна дія електричного струму приводить до двох видів ураження: електричних травм і електричних ударів.

Електричні травми – це чітко виражені місцеві пошкодження тканини організму, викликані дією електричного струму або електричної дуги. Розрізняють наступні електричні травми: електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри та механічні пошкодження.

Електричні опіки можуть виникати як наслідок перетворення енергії електричного струму в теплову і в цьому випадку являються порівняно легкими травмами (почервоніння шкіри, утворення пузирів). Опіки, викликані електричною дугою, носять, як правило, тяжкий характер (омертвіння ураженої ділянки шкіри і обвуглення тканин).

Електричні знаки – це чітко накреслені плями сірого або світло-жовтого кольору діаметром 1-5 мм на поверхні шкіри людини, яка зазнала дії струму. Вони безбольові і піддаються лікуванню.

Металізація шкіри – це проникнення в верхні шари шкіри малесень-ких частинок металу, що розплавляється під дією електричної дуги.

Механічні пошкодження являються наслідком різких невимушених судорожних скорочень м’язів під дією струму, що проходить через людину. В результаті можуть відбутися розриви шкіри, кровоносних судин і нервової тканини, а також вивихи суглобів і навіть переломи кісток.

Електричний удар – це збудження живих тканин організму проходячим через нього електричним струмом, що супроводжується невимушеними судорожними скороченнями м’язів.

Розрізняють наступні чотири ступені ударів:

1. судорожне скорочення м’язів без втрати свідомості;

2. судорожне скорочення м’язів з втратою свідомості, але із збереженням дихання і роботою серця;

3. втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або дихання (або того і другого разом взятих);

4. клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

Клінічна смерть (уявна) – перехідний процес від життя до смерті, що наступає з моменту закінчення діяльності серця і легенів. Під час клінічної смерті ще у всіх тканинах продовжуються обмінні процеси, хоча і на дуже низькому рівні, але достатньому для підтримання мінімальної життєздатності. Першими починають гинути клітини кори головного мозку від кисневого голоду. Тому тривалість клінічної смерті визначається часом з моменту припинення діяльності серця і дихання до початку загибелі клітин кори головного мозку; в більшості випадків вона складає 4-5 хвилин, а при загибелі здорової людини від випадкової причини, наприклад, від електричного струму – 7-8 хвилин.

.2. Фактори, що визначають небезпеку ураження електричним струмом.

Кінцевий результат дії електричного струму на людський організм залежить від цілого ряду факторів:

1. електричного опору тіла людини;

2. прикладеної напруги;

3. величини та тривалості протікання струму;

4. роду і частоти струму;

5. індивідуальних особливостей людини;

6. умов зовнішнього середовища.

Коротко опишемо кожний з них:

1) Електричний опір людини складається із опору шкіри і внутрішніх тканин. Верхній шар шкіри (епідерміс товщиною ~ 0,2 мм) володіє значним опором від 2000 Ом до 2 МОм, внутрішні тканини лише – 300-500 Ом, причому їх опір залежить від стану шкіри. Середній опір тіла людини, який приймається при технічних розрахунках – 1000 Ом.

2) З підвиищенням напруги, прикладеної до тіла людини (50 В і вище), можливий пробій ороговілого шару шкіри, що приводить до різкого зменшення опору людини. Згідно СНіП пониженою називається напруга 42 В і менше.

3) Величина струму, що проходить через тіло людини, являється основним фактором, що визначає степінь ураження.

а) 0,6-1,5 мА (при f = 50 Гц) – пороговий відчутний струм;

б) 10-15 мА – пороговий невідпускаючий;

в) 20-25 мА – дія струму розповсюджується на м’язи грудей, що приводить до затруднениня дихання або припинення дихання. При дії такого струму більш, ніж 3-4 хвилини може наступити смерть внаслідок припинення роботи легенів;

г) 100 мА – струм здійснює безпосередню дію на м’язи серця, вик-ликає зупинення серця або його фібріляцію, тобто швидке, хаотич-не скорочення волокон серцевого м’яза (фібріла), в результаті припиняється кровообіг – наступає смерть.

Тривалість протікання струму через тіло людини впливає на результат ураження внаслідок того, що з часом різко зростає струм за рахунок зменшення опору тіла та накопичення негативних наслідків дії струму на організм. Опір тіла людини зменшується за рахунок місцевого нагріву шкіри, що в свою чергу підвищує потовиділення.