Сторінка
5

Призначення та механізм формування статутного капіталу банку

Як показує російська практика, формування статутного капіталу у негрошовій формі створює низку проблем. Зокрема, це пов’язано з положенням про те, що частка статутного капіталу акціонерного банку, сформована шляхом капіталізації приросту вартості майна за переоцінки, не враховується у розрахунку основного капіталу. Слід враховувати також обґрунтованість процедури оцінювання майна, зокрема завищення (заниження) вартості майна, яке спрямовується на формування статутного капіталу.

Ці та інші зауваги, досвід українських банків дають змогу зробити висновок про недоцільність (на даному етапі розвитку банківської системи) формування статутного капіталу у негрошовій формі. Проте, на наш погляд, варто дозволити банкам формувати статутні капітали шляхом оплати акцій (паїв) дорогоцінними металами.

У банківській літературі для характеристики захищеності власного капіталу використовується коефіцієнт його захищеності, розраховуваний за формулою

де ОЗ — основні засоби;

ВК — власний капітал банку.

Однак таке однобічне використання капітальних ресурсів може призвести до погіршання ліквідності та платоспроможності банку. Приклади з банківської практики свідчать, що перед тими банками, які захоплювалися придбанням основних засобів, будівництвом власних офісів тощо, поставали серйозні проблеми. Власний капітал окремих банків дорівнює або значно менший від такого виду активів, як основні фонди (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ РОЗМІРОМ ОСНОВНИХ ФОНДІВ І СУМОЮ БАЛАНСОВОГО ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Як видно з наведених даних, співвідношення між розміром основних фондів і сумою балансового власного капіталу банків не зросло як у цілому по банках, так і по групі малих банків. Найсуттєвіше зростання у групи найбільших і великих банків, причому у найбільших банків воно відбулося в основному за рахунок Ощадбанку, Укрексімбанку та банку «Україна» (у 2001 р. його ліквідовано).

Слід ураховувати чинні законодавчі обмеження. Зокрема, банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 % капіталу банку. Це обмеження не поширюється на: приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій; майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави; майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужене банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», щоб зберегти від знецінення статутний капітал банківської системи, банки зобов’язані за підсумками року на основі фінансової звітності коригувати його розмір на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку за методикою НБУ.

Із цієї законодавчої норми не зрозуміло, навіщо і яким чином здійснювати коригування статутного капіталу на індекс ревальвації гривні. Таке коригування призведе до зменшення статутного капіталу в гривні, а отже, з незалежних від банку обставин ним буде порушено чинне законодавство, що може потягнути за собою застосування до банку заходів впливу з боку регулювальних і наглядових органів. Окрім того, викликає сумнів доцільність зменшення розміру статутного капіталу таким чином, не зрозуміло й те, як практично це здійснити, зокрема, коли акції визначеної номінальної вартості придбані акціонерами банку. І нарешті, в умовах значної девальвації гривні завдання захисту власного капіталу і статутного капіталу від знецінення навряд чи буде вирішене. Це пояснюється тим, що нерозподілений і поточний прибутки входять до складу власного капіталу банку. Коригування за рахунок валових витрат (за відсутності достатнього обсягу валових доходів) не приведе до номінального збільшення власного капіталу, оскільки збитки від здійснення цієї операції зменшують розмір власного капіталу банку.