Сторінка
2

Особливості функціонування акціонерних підприємств в умовах ринкової економіки

Таким чином, математична модель, що створюється, повинна бути імітаційною автоматичною моделлю. Для її побудови повинна прийматися певна математична формалізація, тобто мають бути постульовані основні обмеження на докладність опису моделі та вибір компонента стану системи, що моделюється, обиратися тимчасова градація моментів зміни станів, тобто прийматися умовна одиниця автоматного часу. У задачах оперативного календарного виробництва за одиницю дискретного часу часто беруть годину або навіть хвилини. У нашому випадку такої необхідності немає. Облік акціонерно-фінансової діяльності акціонерних підприємств, підведення підсумків, нарахування та виплата доходів за акціями, як правило, здійснюється щоквартально. Тому і в моделі, що створюється, доцільно за єдину, загальну для всієї моделі одиницю автоматного часу взяти один квартал.

Автомати моделі, як це часто робиться при побудові імітаційних моделей, можуть становити окремі групи, кожна з яких відображає певну галузь діяльності підприємства або виконує певну роль. У моделі, що розробляється, виведені групи автоматів, що виконують різні функції. За встановленою термінологією, ці групи автоматів можна назвати агрегатними. У даній моделі розглядатимуться агрегати, що відповідають за своїм функціональним призначенням наступним блокам:

· основні фонди з урахуванням амортизації, без урахування їх конкретного виду та призначення;

· оборотні кошти у вигляді особових рахунків у банку, кредитних позик іншим організаціям, незакінченого виробництва, запасів сировини, матеріалів та комплектуючих;

· трудові ресурси за стажем їх роботи на підприємстві;

· акції на підприємстві, на руках у співробітників, інших власників;

· надходження та розподіл прибутку;

· накопичення коштів на культурні та соціальні потреби співробітників підприємства;

· придбання нового обладнання, технологій;

· формування портфеля замовлень на виробництво продукції;

· обсяг випуску та реалізації готової продукції.

У моделі, що розробляється, використовуються так звані вставні функції. У програмуванні цей термін вживається давно та має однозначний і конкретний зміст. Використовуються вони для здійснення багатоваріантності окремих обчислювальних процесів і є досить зручним інструментом для оцінки результатів рішень, що приймаються.

Суть вставних функцій в автоматних імітаційних моделях зводиться до наступного: на окремих етапах доводиться обчислювати деяку сукупність величин на основі певних наборів вихідної інформації, користуючись при цьому певними фіксованими правилами. Насправді при функціонуванні реальної системи, що модулюється, набір правил обчислень може змінюватися.

Зміни можуть бути трьох видів:

· кожен фіксований набір правил характерний для даного організаційного варіанта і може змінюватися тільки при переході до іншого варіанта (постійний алгоритм);

· існує певний набір правил обчислень та задана ззовні до початку експерименту певна процедура їх зміни, жорстко пов’язаних з певними вузловими моментами часу (алгоритм, що жорстко змінюється);

· набори правил автоматично замінюються залежно від потрапляння поточного стану системи, що моделюється, у ту чи іншу множину станів (алгоритм із внутрішнім управлінням).

У моделі, що використовує зустрічні функції, необхідно передбачити певну кількість типів вставних функцій. Опис моделі повинен мати хоча б одну вставну функцію кожного передбаченого типу. Однотипних вставних функцій може бути безліч. У процесі роботи з моделлю кількість вставних функцій одного й того ж типу може змінюватися, і можуть додаватися нові.

Число і зміст вхідних та окремо вихідних змінних повинні бути однаковими для всіх однотипних вставних функцій. Вставна функція не повинна обов’язково показувати певну функціональну залежність між вхідними та вихідними змінними. У загальному випадку це може бути деякий обчислювальний алгоритм. У багатьох випадках так і відбувається.

У моделі, що пропонується, планується передбачити вставні функції трьох типів. Один з них дає алгоритм розподілу прибутку; другий забезпечує коригування виробничої програми; третій використовує різні правила оподаткування. Як і в загальному випадку, однотипних вбудованих функцій може бути безліч. Зокрема, для вставних функцій третього типу, крім існуючих та позначених правил оподаткування, можна передбачити пільгове оподаткування для частини прибутків, передбачених на розширення та модернізацію виробництва. Таких правил у існуючому законодавстві поки що не передбачено. Доцільно досліджувати розвиток типів зростання виробництва за параметрами вставної функції, що відображає дію пільгового оподаткування.

Блочна структура імітаційної моделі. Введення вставних функцій наближує імітаційну модель, що розробляється, до імітаційних систем. Її системні особливості зводяться до наступного:

· наявність моделі вхідної мови повідомлень;

· побудова спеціального дешифруючого блоку, що розпізнає вид вставних функцій;

· можливість переходу до діалогового режиму та діалогова заміна вставних функцій;

· редагування вихідних повідомлень.

Загальна блок-схема системного забезпечення моделі зображена на рис. 10.