Сторінка
1
Головним завданням банківської системи будь-якої країни є підтримка економічного зростання шляхом підкріплення економіки необхідними фінансовими ресурсами. Банки є ключовою ланкою економічної системи країни, оскільки саме банківська система виконує одну з найважливіших економічних функцій з акумуляції тимчасово вільних коштів підприємств та населення з їх подальшим спрямуванням на забезпечення виробництва грошовими коштами.
Сукупність коштів, які є в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій є банківськими ресурсами, які в залежності від джерел формування поділяються на власні кошти, залучені і позичені ресурси. Більша частина банківських ресурсів формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних. В економічній літературі залучені та позичені кошти поєднано у зобов'язання. Найбільшу частину в банківських зобов'язаннях складають залучені (депозитні) кошти, які є основним джерелом формування ресурсів банку, що спрямовуються на проведення активних операцій. До залучених ресурсів належать залишки коштів на поточних рахунках клієнтів, депозитні вклади юридичних та фізичних осіб, рахунки і депозити інших банків, цінні папери власного боргу.
Формування банківських ресурсів реалізується шляхом здійснення банками пасивних операцій. Національним банком України пасивні операції визначено як "операції, за допомогою яких банки формують свої фінансові ресурси для проведення кредитної, інвестиційної та інших активних операцій банків. Шляхом пасивних операцій банків формуються власні, залучені та запозичені кошти. Грошові кошти, які банки залучають на вклади, утворюють залучені кошти банків"[2]. В структурі зобов'язань банків України найбільша питома вага належить депозитним вкладам фізичних та юридичних осіб. Так, станом на 1.02.2008 р. загальна сума зобов'язань банків України становила 500668,66 млн.грн., з яких 30,8% (154291,583 млн.грн.) складають депозити фізичних осіб та 28,7% (143831,755 млн.грн) - депозити юридичних осіб.
Отже, на сьогодні кошти населення та юридичних осіб, залучені у депозити вітчизняних банків є найважливішою складовою депозитних фінансових ресурсів, необхідних для надання кредитів, фінансування інвестиційних проектів, підтримки національного товаровиробника. Таким чином, процес ефективного формування та оптимального використання залучених коштів необхідно розглядати як базовий об'єкт регулювання банківської діяльності.
Українська банківська система відрізняється значною мірою ризику, особливо в сучасних умовах збільшення масштабів банківської діяльності, розширення спектру банківських операцій, підвищення складності банківських технологій та посилення банківської конкуренції. Ризикованість банківської діяльності значною мірою впливає на обсяги залучення вітчизняними банками тимчасово вільних коштів суб'єктів господарювання, фізичних осіб та інших банків, що обмежує можливості українських банків формувати свої банківські депозитні ресурси, необхідні для розвитку економіки та забезпечення виробництва грошовими коштами.
Широкий спектр ризиків банківської діяльності обумовлює необхідність в їх всебічному аналізі, систематизації, та розробці ефективного механізму їх регулювання. Виходячи з того, що найбільшу частину в банківських зобов'язаннях складають депозитні кошти, значної актуальності набуває питання формування банками стабільної ресурсної бази шляхом ефективного залучення тимчасово вільних коштів суб'єктів господарювання, фізичних осіб та інших банків на банківські депозитні рахунки. Це обумовлює необхідність дослідження процесу здійснення депозитних банківських операцій, з метою виявлення, характеристики, класифікації та систематизації ризиків депозитних операцій банків та розробки механізму їх регулювання, який забезпечить формування стабільної ресурсної бази банку при забезпеченні економічних інтересів суб'єктів депозитних операцій, з метою чого, перш за все, необхідно чітко визначитися із тлумаченням та етимологією поняття "депозит".
У науковій літературі поняття "депозит", "ресурси банку" використовуються досить часто. Значну увагу теоретичним аспектам депозитів банку приділяли видатні зарубіжні та вітчизняні вчені [3, 4, 5, 6, 7]. Проте, до теперішнього часу серед вчених немає єдиної думки щодо визначення поняття "депозит", що обумовлює необхідність систематизації різних точок зору. У найбільш загальному вигляді депозит (від лат. depositum - річ, віддана на зберігання)- це грошові кошти в готівковій і безготівковій формі, у національній і в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які залучені банком на певний строк або до запитання і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; які є основним джерелом банківських кредитних ресурсів.
Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Практично всі клієнтські рахунки називаються депозитними. Операції банків та інших кредитних установ із залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на вклади є депозитними операціями банків.
Суб'єктами депозитних операцій виступають банки як позичальники та підприємства (фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи - власники коштів як кредитори, що обумовлює кредитний характер депозитних операцій банків. Характерними особливостями кредитних відносин є надання тимчасово вільних коштів на умовах строковості, повернення та платності, що передбачає обов'язковість дотримання даних умов в процесі здійснення депозитних операцій банків.
Завантажити реферат1 2