Сторінка
5

Роль НБУ на ринку державних цінних паперів

- біржовий, або організований - означає купівлю-продаж цінних паперів на фондовій біржі;

- позабіржовий, або неорганізований - означає купівлю-продаж цінних паперів через фінансово-кредитні установи, причому емітенти взагалі можуть не брати участі в торгівлі на цьому ринку.

У більшості країн на позабіржовому ринку обертається основна маса (близько 85%) цінних паперів, на біржовому - їх відносно невелика кількість (близько 15%). Проте, саме біржовий ринок, де зосереджені найбільш якісні, а тому найважливіші цінні папери, визначає кон’юктуру і процес ринку цінних паперів узагалі.

Поділ ринку цінних паперів на первинний і вторинний не виключає його єдності, оскільки кон’юктура цих ринків тісно пов’язана, приблизно один і той же склад інвесторів та посередників у ринкових операціях, які разом з емітентами та біржею утворюють інститутційний механізм ринку цінних паперів.

В Україні державні цінні папери (ОВДП) стали великою групою фінансових інструментів.

. Швидке зростання ринку державних цінних паперів пояснюється високим попитом на надійні капіталовкладення з досить високим рівнем доходу і відповідною пропозицією облігацій з боку держави.

Становлення вітчизняного ринку цінних паперів характеризується постійним зростанням обсягів емісії та зміною структури.

За даними Мінстату, загальний обсяг емісії цінних паперів в Україні у 2000 році становив 11 млн. грн., у 2001 році - 286,3 млн. грн. у 2002 році - 749 млн. грн. а в цілому за 2000 -2002 роки були емітовано цінних паперів на суму 1046.3 млн. грн.

Через первинний та вторинний фондовий ринок у 2000-2002 роках пройшло лише 0,2-0,7% загального обсягу емітованих акцій.

Протягом 2002 року Національним банком України випущено в обіг платіжних засобів на загальну суму обсягом 8754 млн. грн., у тому числі через операції з іноземною валютою – 46%, з цінними паперами – 32%, для підтримки ліквідності банківської системи України – 22%.

Сьогодні, доводиться констатувати, що фондового ринку в загальновизнаному в світі розумінні в Україні, поки що не існує. Це зумовлено як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами. Зокрема, не вироблено логічно завершеної законодавчої бази, окремі елементи вітчизняного фондового ринку не відповідають стандартам Міжнародної організації зі стандартизації. Не вирішено проблеми переєрестрації і надання гарантій щодо доставки цінних паперів. Відсутній механізм "поставки проти платежу", внаслідок чого левова частка угод здійснюється на умовах передоплати або передпоставки. Не реалізовані належною мірою на практиці функції Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. В Україні незначні обсяги продажу цінних паперів на фондових біржах, нерозвинутий вторинний ринок, відсутня належна інфраструктура. Формування вітчизняного ринку цінних паперів перебуває під впливом багатьох різноманітних і далеко не рівнозначних факторів. Серед них: рівень інфляції; розмір емісії і погашення цінних паперів; величина платоспроможного попиту інвесторів; значення облікової ставки Національного банку України; величина прибутковості окремих інструментів фондового ринку; ступінь інтересу нерезидентів до українських цінних паперів; рівень державного контролю за діяльністю на національному фондовому ринку вітчизняних та іноземних інвесторів; швидкість і легкість переходу прав власності на цінні папери; якість системи розрахунків за угодами із цінними паперами; рівень підготовки професійних учасників фондового ринку; наявність необхідної інфраструктури; надійність захисту прав інвесторів.

Обіг цінних паперів в Україні регулюється Цивільним кодексом України (1961 р.) та законами "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" і іншими численними законодавчими актами.

Базовим законом на підставі якого базується функціонування вітчизняного фондового ринку, є Закон України "Про цінні папери і фондову біржу", прийнятий Верховною Радою України 18 липня 1991 року. Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів на території України.

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту.

1.3 Регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів органами державної влади.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада.

До складу Координаційної ради входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад та Положення про Координаційну раду затверджує Президент України за поданням Голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів і їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Центральне місце у реалізації НБУ контролюючих функцій посідає депозитарій за ОВДП. Він здійснює контроль за співвідношенням обсягу емісії ОВДП та кількістю останніх в обігу, а також за станом виконання угод з облігаціями між депонентами на вторинному ринку. Депозитарій має такі повноваження:

- отримання за запитом на безоплатній основі інформації від депонентів щодо стану рахунків депозитарного обліку ОВДП;

- видача розпоряджень депонентам щодо усунення недоліків депозитарного обліку ОВДП;

- застосування штрафних санкцій до депонентів, передбачених угодою про депозитарне обслуговування, у разі порушення вимог чинного законодавства, нормативних документів щодо обліку облігацій та проведення операцій із ними;

- блокування рахунків депозитарного обліку депонентів за рішенням Правління НБУ та правоохоронних органів.

Слід зазначити, що дані, які зберігаються у депозитарії НБУ, належать до конфіденційних і не підлягають розголошенню. Ця інформація може надаватися державним органам виконавчої влади у порядку, встановленому чинним законодавством.