Сторінка
5

Банківська система України в ринковій економіці

За масштабом діяльності розрізняють крупні, середні та дрібні банки. Однак діюче законодавство не містить конкретних критеріїв щодо віднесення банків до тієї чи іншої групи.

Відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяль­ність», «Про іноземні інвестиції» на території України можуть дія­ти банки, статутний фонд який сформований за рахунок українсь­ких юридичних і фізичних осіб; банки за участю іноземного капіталу (спільні банки); іноземні банки, статутний фонд яких фо­рмується за рахунок коштів нерезидентів — іноземних юридичних і фізичних осіб.

Отже, для ефективного функціонування і розвитку банківської системи необхідна подальша структуризація і спеціалізація комер­ційних банків, розвиток різних видів банківських установ, що спри­ятиме розширенню діапазону банківських операцій і фінансових по­слуг і забезпечить вдосконалення кредитно-фінансового механізму в країні.

Порядок створення і діяльність комерційних банків регламен­тується Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарчі товариства", "Про цінні папери і фондові біржі", "Про підприємництво", "Про іноземні інвестиції" та інші, а також Тимчасове положення про порядок створення, реєс­трацію комерційних банків та здійснення нагляду за їх діяльністю, затвердженим Правлінням НБУ 17 липня 1992 року, з значними змінами і доповненнями у нього на протязі останніх років.

Комерційні банки не мають права здійснювати операції на некомерційних засадах. Не повинні використовуватися кошти під­приємств, які зберігаються на рахунках у банку, на безвідплатній основі. Підприємствам мають сплачуватися відсотки за такі кошти. Комерційна банківська діяльність несумісна з безоплатним ви­конанням кредитними установами багатьох банківських операцій. За всі операції (ведення рахунків клієнтів, здійснення розрахункових операцій за їхнім дорученням, фінансування капітальних вкладень, касове виконання державного бюджету, надання консультаційних послуг з відкриття рахунків, застосування правил кредитування, ка­сове обслуговування підприємств і установ тощо) банк має отриму­вати відповідну плату.

В умовах комерціалізації банківської діяльності кредитні ресур­си мають розміщуватися з найбільшою вигодою для банку і позико-одержувачів при дотриманні загальнодержавних інтересів. Кошти, що акумулюються банками, повинні спрямовуватися у першу чергу на здійснення ефективних проектів, які забезпечують розвиток пріо­ритетних галузей і сфер економіки, прискорення науково-технічного прогресу, нарощування виробництва товарів народного споживання і послуг, вирішення інших соціальне важливих завдань.

Перехід до ринкових відносин багато в чому залежить від ліквідації монополізму в банківській системі. У зв'язку з цим в систе­мі комерційних банків діють не лише спеціалізовані банки. В остан­ні роки в Україні виникли галузеві комерційні банки, а також комер­ційні банки громадських організацій, акціонерних товариств тощо. Станом на 1 січня 1998 р. в Україні налічувалося 227 банків, ва­лютних бірж та фінансово-кредитних установ НБУ, з них 2 держав­них банки, 184 акціонерних товариства, в тому числі 133 — відкритих і 51 — закритий, а також 41 товариство з обмеженою відпові­дальністю. Серед зареєстрованих банків 22 створено за участю іно­земного капіталу, в тому числі 6 повністю з іноземним капіталом.

Розвиток комерційних банків стримується такими чинниками:

недостатнє законодавче забезпечення банківської діяльності;

багато підприємств впродовж тривалого періоду не виконують своїх зобов'язань щодо повернення кредитів, що обмежує кредитні ресурси комерційних банків;

відсутність у деяких банків належних статутних фондів, що не гарантує безпеки коштів їхніх вкладників.

Діяльність комерційних банків має деякі особливості. Ці банки можуть бути учасниками організації спільних виробничих підпри­ємств у формі консорціумів та акціонерних товариств. Розвиток рин­кових відносин розширює сферу діяльності банків. Важливе місце в їхній діяльності займають довірчі (трастові), а також лізингові та факторингові операції.

Маючи гарантію отримання стабільного доходу, клієнти банку передають йому право управління своїм майном. У цьому й полягає сутність трастових операцій.

Лізингові операції полягають у наданні довгострокової оренди машин, устаткування. Засоби праці купує банк і здає їх в оренду (це нагадує своєрідний кредит на придбання устаткування).

Факторингові операції передбачають, що банку надається пра­во на вилучення дебіторської заборгованості клієнтів. За це банк от­римує комісійні.

ЛІТЕРАТУРА

Закон України від 20 березня 1991 р. «Про банки й банківську діяль­ність» Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 25 (зі змінами і доповненнями).

Агарков М. М. Основы банковского права: Курс лекций. — М.: Изд-во «БЕК», 1994.

Банковская система России: Настольная книга банкира /Л. И. Абал­кин, Г. А. Аболихина, М. Г. Азибеков и др. — М.: Компания «Дека», 1995. - Кн. 1.

Банковское дело: Справочное пособие. — М.: Экономика, 1994.

Банковское право США /А. М. Поллард, Ж. Г. Пассейн, К. X. Эл-лис. — М.: Прогресс, 1992.

Вступ до банківської справи /Відп. ред. М. I. Савлук. — К.: Лібра, 1998.

Гавалда К., Стуфле Ж. Банковское право. — М.: Финанстатинформ, 1996.

Гурвич И. С. Очерки советского банковского права. — Л.: Изд-во Ле-нингр. ун-та, 1959.

Ефимова Л. Г. Банковское право: Учебное и практическое пособие. — М.: БЕК, 1994.

Костюченко О.А. Банківське право. — К.: МАУП, 1998.

Саниев М. С. Банковская система в условиях рыночной экономи­ки. — Алма-Ата, 1991.

Олейник О.М. Основы банковского права. — М.: Юрист, 1997.