Сторінка
5

Передумови регулюваннякредитної діяльності в Україні:історія і сучасність

Використання позичених коштів посилює матеріальну відповідальність підприємств за більш раціональне використання коштів. Але, незважаючи на цю перевагу в порівнянні з бюджетним фінансуванням, довгостроковий кредит в радянській економіці не набув широкого розвитку. Цим кредитом користувалися сільськогосподарські підприємства. Низька процентна ставка не могла бути стимулом для розвитку довгостроково­го кредитування, бо кредити надавались підприємствам та установам майже безоплатно. Кредитний "демпінг" стимулював розвиток інфляції в країні.

Це призвело до того, що кредит ля роки радянської економіки втра­тив один зі своїх принципів надання — поверненість, бо не враховував платоспроможність позичальників. Тому перед радянським урядом по­стало завдання реформувати фінансово-кредитну систему в рамках рефор­мування всієї економічної системи, а також поновити регулювання кре­дитної діяльності. З метою реалізації цієї задачі був введений в дію но­вий документ, що мав сприяти значному підвищенню ролі кредиту через встановлення жорстких лімітів кредитування: 1 січня 1987 р. були введе­ні "Правила кредитування об'єднань та підприємств за сукупністю мате­ріальних запасів та виробничих витрат", затверджені Правлінням Держ­банку СРСР.

У період незалежності України після 1991 р. нові комерційні банки почали здійснювати як короткострокове, так і довгострокове кредитуван­ня діяльності підприємств різних форм власності. Окрім того, підпри­ємства отримали право фінансувати витрати капітального характеру з розрахункового рахунку. Комерційні банки стали здійснювати кредит­ну емісію та перекази вимог на гроші безготівковим шляхом в інші банки-кореспонденти, що виплачували готівкові гроші за дорученням клі­єнтів. Перед центральним банком постало головне питання про регулю­вання всього грошового обороту як основної умови становлення ринко­вих відносин та регулювання кредитної діяльності як його складової.

Правовою основою регулювання кредитної діяльності комерційних банків в Україні є Інструкція Національного банку України ''Про порядок регулювання діяльності банків України" (від 28.08.2001 р., № 368), що базується на таких нормативних документах: Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про заставу", "Про цінні папери та фондову біржу", постанова Кабінету Міністрів України "Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу" (від 05.05.1997 р.), постанова Правління Національного банку України "Про встановлення тимчасового порядку кредитування в іноземній валюті" (від 20.10.1998 р.), Положення Національного банку України "Про кредитування", Цивіль­ній кодекс України (ст. 380-385) та інші нормативні акти.

Наведені вище дані є підставою для таких висновків.

По-перше, Суспільний розвиток людства завжди супроводжувався розвитком грошово-кредитних відносин. Давні джерела подають нам відо­мості про існування банківських установ та застосування елементів регу­лювання кредитної діяльності як галузі боргового права. В Україні про­тягом історичного періоду через розвиток торгівлі з багатьма країнами відбулися становлення та розвиток сталого грошового-кредитного обігу, що спричинило формування системи регулювання кредитної діяльності.

По-друге. Існування законодавчого регулювання кредитної діяльності на державному рівні ще за часів Київської Русі та в пізніші періоди роз­витку України, а також розвиток банківських установ, що проводили кредитні операції за рахунок власних та позичених грошей, дає впевне­ність в необхідності розвитку та становлення сучасної системи регулюван­ня кредитної діяльності в нашій країні.

По-третє. Правова база України в сфері регулювання кредитної ді­яльності постійно вдосконалюється та спонукає до подальших досліджень в цьому напрямку діяльності комерційних банків.