Сторінка
3

Освоєння космосу. Проблеми освоєння космосу

Одним словом, людські дії, що мають метою освоєння космосу,— така головна думка католицьких богословів,— це виконання божественного наказу. А висновок такий: незважаючи на величезні досягнення сучасної науки і техніки, людина продовжує залишатися зовсім незнач­ною перед обличчям велетенського Всесвіту, створеного богом, перед обличчям божественної могутності.

3. Основні напрями використання космосу

Світова практика вже має численні приклади використан­ня космосу. Найяскравіше це проявляється у прогнозах пого­ди і розширенні можливостей телебачення та зв'язку. Лише три супутники, розміщені відпо­відним чином, дають змогу кожному жителеві Землі в будь-який час з'єднатися з якою зав­годно точкою на будь-якому континенті незалежно від часо­вого поясу. Це свідчить, що сам процес освоєння космосу сприяє посиленню глобалізації в сучасному світі.

Отже, космічні держави мають набагато кращі умови для свого розвитку, зок­рема для створення нових енер­гетичних систем на базі космі­чних сонячних електростанцій (КСЕС).

Такі станції доцільно розміщувати на екваторіальній орбіті, де кутова швидкість оберту космічного об'єкта дорі­внює кутовій швидкості оберту Землі, що дає змогу зафіксувати об'єкт над певною точкою ек­ватора і спостерігати за ним як за нерухомим. Висота розміщення КСЕС повинна станови­ти 36 тис. км, оскільки ефек­тивність генерації сонячної енергії на цій висоті в десять разів більша, ніж на поверхні Землі. Передавання енергії на Землю з такої станції можливе у надвисокочастотному діапазоні за допомогою лазерів. Для цьо­го знадобляться сонячні панелі площею 50 км 2 і вагою майже 50 тис. тонн. Для доставки та­кої станції на відповідну орбіту потрібні ракетоносії надзвичай­но великої потужності. Проте можливості космічної геліоенер­гетики практично невичерпні, до того ж вона абсолютно еко­логічно чиста.

Країни, територія яких про­стягається за полярне коло, сти­каються з багатьма економічни­ми і соціальними проблемами в період полярної ночі. Важко жити і працювати в умовах штучного освітлення навіть удень. Розроблено проект, реа­лізація якого дасть змогу спря­мувати з космосу на територію, де панує ніч, сонячне освітлен­ня. Для цього на космічному кораблі потрібно «підвісити» кілька гігантських дзеркал, які «ловитимуть» сонячне світло і спрямовуватимуть його на пев­ну територію.

4. Проблеми освоєння космосу

Глобальною проблемою є і освоєння космосу. Космічні польоти починають давати не лише наукову, але й економічну віддачу. Разом з тим подальше дослідження космосу стає не під силу жодній країні, зокрема, і все більше потребує об'єднаних і скоординованих зусиль .

Безумовно, існує ще коло інших, цілком земних глобальних проблем. Серед них проблема економічного відставання країн, що розвиваються. Саме на їх долю в основному припадає і згадувана вже проблема голоду, криза заборгованості тощо. Недалекоглядний підхід економічно розвинутих країн проявляється у певному прагненні закріпити відсталість: сьогоднішнім виробникам потрібні не конкуренти, а споживачі та джерела дешевих ресурсів. Але подібний підхід породжує напруженість у світі та служить каталізатором для загострення інших глобальних проблем.

Розв'язання глобальних проблем сучасності вимагає розробки і реалізації колективних програм для забезпечення майбутнього людської цивілізації.

У процесі освоєння косміч­ного простору людина так чи інакше його забруднює. Ще в се­редині 80-х років на земних ор­бітах кружляли десятки тисяч штучних об'єктів, що, за слова­ми французького фахівця, пере­творили найближчий космос у «космічний смітник». Крім того, космос, як спільна власність, завжди повинен лишатися мир­ним, відкритим для його вико­ристання в інтересах усіх людей.

Ось чому слід дбати про те, щоб земні конфлікти ніколи не пе­реносилися в космос і ніколи не було різного роду «зоряних війн», які так часто показують на екранах телевізорів.

5. Найважливіші етапи освоєння

космічного простору

1957 р.

4 жовтня Виведення на орбіту першого штучного супутника Землі (ШСЗ, «Спутник-1», СРСР). Початок кос­мічної ери.

1958 р.

15 травня Виведення на орбіту першої наукової лабораторії Для комплексних досліджень («Спутник-3», СРСР).

1959 р.

4 січня Уперше космічний апарат розвинув другу космічну швидкість і став першим штучним супутником Сон­ця («Луна-Ь, СРСР).

14 вересня Уперше космічний апарат досяг поверхні Місяця («Луна-2», СРСР).

7 жовтня Уперше космічним апарат облетів Місяць- і сфото­графував його з.зоротний бік («Луна-3», СРСР).

1960 р.

20 серпня Запущено перший ШСЗ з тваринами, спускну капсулу якого було повернено на Землю («Корабль — спутник-2», СРСР).

1961 р.

12 лютого Перший запуск космічного апарата в бік Венерн («Венера-Ь, СРСР).

12 квітня Перший політ людини в космос (Ю. О. Гагарін, корабель «Восток», СРСР).

1962 р.

12—15 Перший одночасний політ двох космічних кораблів

серпня (А. Г. Ніколаєв, космічний корабель «Восток-3»

і П. Р. Попович, космічний корабель «Восток-4»).

1963 р.

16—19 Перший політ жінки в космос (В. В. Терешкова,червня космічний корабель «Восток-6», СРСР).

1964 р.

12 жовтня Виведення на орбіту першого космічного корабля з екіпажем із кількох чоловік (В. М. Комаров, К. П. Феоктистов, Б. Б. Єгоров, космічний кора­бель «Восход», СРСР).

1965 р.

18 березня Перший вихід людини з космічного корабля у від­критий космос (О. А. Леонов, космічний корабель «Восход-2», СРСР).