Сторінка
2

Венера – планета сонячної системи

В результаті експериментів, проведених на посадкових апаратах, уперше був визначений хімічний склад породи в районах посадки. Райони посадок були обрані в гладкій низовині і на піднятій горбкуватій рівнині, тобто в тих геолого-морфологічних місцях, які представляють близько 4/5 усієї поверхні Венери. Інша частина поверхні Венери в основному представлена високогірними масивами Імтар і Афродіта.

Наступний важливий крок у вивченні Венери був зроблений у 1983-1984 рр, коли радянські космічні апарати (КА) "Венера-15" і "Венера-16" провели радіолокаційну зйомку 1/4 поверхні планети ( від 30 гр.пн.ш. до північного полюса). Були обмірювані висоти поверхні, а головне - у режимі бічного огляду отримані зображення поверхні з дозволом 1-2 км. З аналізу зображень позначилися основні риси геології планети. Було встановлено, що в зоні зйомки найбільш вагомо поширені рівнини декількох типів, складені нашаруваннями вулканічних лав. Морфологія лавових потоків у сполученні з результатами визначення хімічного складу в місцях посадки космічних апаратів серії "Венера" - "Вега" свідчать про те, що це - базальтові лави, широко розвинені на Землі, Місяці , і, мабуть, на Меркурію і Марсі . У межах цих рівнин спостерігаються специфічні кільцеві вулканічні структури , що одержали назву "вінці ". Серед рівнин знаходяться "острови" і "континенти" дуже пересічної місцевості, не типової для інших планет. Структурний малюнок такої поверхні, обумовлений перетинаннями численних тектонічних розламів, нагадує вигляд черепичної покрівлі, і тому місцевість цього типу одержала назву "тессера", що по-грецькі означає "черепиця".

В зоні зйомки "Венери-15, -16" було виявлено близько 150 кратерів діаметром від 8 до 140 км. Знаючи, хоча і дуже приблизно, частоту зіткнень з Венерою астероїдів і комет, по кількості кратерів на одиниці площі поверхні можна було, теж дуже приблизно, оцінити середній вік геологічних утворень у зоні зйомки. Він був визначений у 0,5-1 млрд. років.

Крім того аналіз даних "Венери-15,16" привів до висновку про те, що в межах зони зйомки немає ознак "тектоніки плит" - типової для Землі глобальної організації геологічної активності, для якої характерний поділ верхньої твердої оболонки – літосфери - на великі, що горизонтально пересуваються відносно один одного, плити. Головною рушійною силою вулканічних тектонічних процесів на Венері, за результатами аналізу даних "Венери-15,16", представлялися вертикального , висхідного і спадного, руху речовини надр планети за рахунок теплових неоднорідностей - так званих "гарячих плям". Гарячі плями природні і у геології Землі, але їх роль другорядна. Hа Венері "гарячі крапки ", мабуть, є причиною формування вінців , що вище згадуються, і деяких інших утворень .

Результати зйомки "Венери-15,16" привели до відкриття ключових елементів геології Венери. Вперше в цій області на зміну здогадам прийшло тверде знання. Було встановлено, що ендогенні геологічні процеси - базальтовий вулканізм і розломна тектоніка - панують над екзогенними процесами. Hе виявлено ніяких наслідків діяльності рідкої води на планеті. Ця обставина і деякі особливості розподілу ударних кратерів по розміру показали, що умови, близькі до сучасних, були на Венері протягом усього простеженого вглиб відрізка геологічної історії планети.

4 травня 1989р з космодрому на мисі Канаверал у Флориді стартував американський корабель багаторазового використання "Атлантіс". Коли він вийшов на орбіту супутника Землі, космонавти за допомогою механічної руки витягли з вантажного відсіку космічний апарат "Магеллан" і відпустили його в самостійне плавання. Збільшивши швидкість автономною руховою установкою , "Магеллан" відправився до Венери, щоб зробити глобальну зйомку її поверхні, використовуючи радіолокатор. У серпні 1990р , підлетівши до Венери, "Магеллан" пригальмував, був захоплений її гравітаційним полем і став її супутником з 10 серпня 1990р. Почалася зйомка планети за допомогою радіолокатора. Радіолокатор "Магеллана" працював одночасно в трьох режимах. Спільна обробка даних, отриманих у всіх режимах роботи, дозволяє вимірювати в радіодиапазоні відбивну здатність поверхні і її шорсткість.

На додаток до стандартних програм "Магеллан" був здатний одержувати інформацію й у нестандартних режимах. Так, радіолокаційна зйомка поверхні під різними кутами огляду дозволяла формувати стереопари і тим самим проводити виміри висот рельєфу з більш високою детальністю, чим штатний радіовисотомір.

Венера рухається навколо Сонця по орбіті, що розташовується між орбітами Меркурія і Землі, із сидеричним періодом, рівним 224,7 земної доби. Орбіта Венери близька до кола - вона має найменший ексцентриситет серед планет Сонячної системи. Орбіта нахилена до площини екліптики під кутом 3°23'39''.

Венера - єдина планета Сонячної системи, власне обертання якої протилежно напрямку її обертання навколо Сонця. Через "зворотній" напрямок обертання Венери, тривалість сонячної доби на Венері у 116,8 разів більше , ніж на Землі, тому за один венеріанський рік схід і захід Сонця на Венері відбувається усього двічі.