Сторінка
2
6. Кільця Урану
Подібно іншим газовим планетам, Уран має кільця. Кільцева система була виявлена в 1977-м року під час покриття Ураном зірки. Спостерігалося, що зірка 5 разів послабляла на короткий проміжок часу свій блиск перед покриттям і після нього, що і навело на думку про кільця. Наступні спостереження c Землі показали, що дійсно є дев'ять кілець. Якщо перебирати їх, віддаляючись від планети, вони названі 6, 5, 4, Альфа, Бета, Ця, Гама, Дельта і Эпсилон. Камери «Вояждера» знайшли кілька додаткових кілець, і також показали, що дев'ять основних кілець занурені в дрібний пил. Подібно кільцям Юпітера, вони дуже неяскраві, але, як і кільця Сатурна, кільця Урана містять багато досить великих часток, розміри їхній коливаються від 10 метрів у діаметрі до дрібного пилу. Кільця Урана були відкриті першими після кілець Сатурна. Це мало велике значення, тому що стало можливим припустити, що кільця — загальна характеристика планет, а не доля одного Сатурна. Це ще одне прямо-таки епохальне значення Урана для астрономії.
Спостереження показали, що кільця Урана помітно відрізняються від родинних їм систем Юпітера і Сатурна. Неповні кільця з різним показникам прозорості по довжині кожного з кілець сформувалися, схоже, пізніше, ніж сам Уран, можливо, після розриву декількох супутників приливними силами.
Кількість відомих кілець може, у кінцевому рахунку, зрости, судячи зі спостережень «Вояджер-2». Прилади вказували на наявність багатьох вузьких кілець (чи, можливо, неповних чи кілець кільцевих дуг) близько 50 метрів шириною.
Ключем до розгадки структури кілець Урана може бути і відкриття того, що два невеликих супутники – Корделия й Офелія – знаходяться усередині кільця Епсилон. Це пояснює нерівномірний розподіл часток у кільці: супутники утримують речовину навколо себе. Так, використовуючи цю теорію, припущено, що в цьому кільці можна відшукати ще 16(!) супутників.
7. Магнітосфера
Область навколо небесного тіла, де його магнітне поле залишається сильніше суми всіх інших полів близьких і вилучених тіл, називається магнітосферою цього небесного тіла.
Уран, як багато планет має магнітосферу. Вона незвичайна тим, що вісь симетрії її нахилена майже на 60 градусів до осі обертання (у Землі цей кут складає 12 градусів). Якби так обстояло справу на Землі, то орієнтування за допомогою компаса мало б цікаву особливість: стрільця майже зовсім би не попадала покажчиком на чи північ південь, а була б націлена на дві протилежні крапки 30-х паралелей. Імовірно, магнітне поле навколо планети генерується рухами в порівняно поверхневих областях Урана, а не в його ядрі. Джерело полючи — невідомий; гіпотетичний електропровідний океан води й аміаку не підтверджений дослідженнями. Як на Землі, так і на інших планетах, джерелом магнітного полючи вважають плину в розправлених породах, розташованих недалеко від ядра.
Інтенсивність полючи на поверхні Урана загалом порівнянна з Земний, хоча воно і сильніше змінюється в різних крапках поверхні через великий зсув осі симетрії полючи від центра Урана.
Як у Землі, Юпітера і Сатурна, в Урана є магнітний хвіст, що складається з захоплених полем заряджених часток, що розтягся на мільйони кілометрів за Уран від Сонця. «Вояджер» “почував” поле, принаймні, у 10-ти мільйонах кілометрах від планети.
8. Уран у цифрах
· Маса 14,53 маси Землі (8,68.1025 кг)
· Діаметр 4,00 діаметри Землі (51 118 км)
· Густина 1,29 г/см3
· Температура поверхні -220°С
· Тривалість зоряної доби 15,35 години (зворотне обертання)
· Середня відстань від Сонця 19,19 а.е. ( 2 871 млн. км)
· Період обертання по орбіті 84,01 земного років
· Нахил екватора до орбіти 97,86°
· Ексцентриситет орбіти 0,046
· Нахилення орбіти до еклиптики 0,77°
· Довгота восходящего узла 74°13`
· Середня швидкість руху по орбіті 6,81 км/сек
· Відстань від Землі від 2,6 до 3,2 млрд. км
· Число супутників 17
Список використаної літератури
1. Астрономічна енцикплопедія. – М., 2000.
2. Планети Сонячної системи. – М., 1995.
1 2