Сторінка
2

Марс. Останні дослідження

Отже, ми маємо складну мережу каналів, сезонні зміни фарбування, супутники, яскраві світлові спалахи, за яких випливають білі хмари. Найпростіше пояснення цьому - на Марсі є життя, принаймні могла б бути. Виходячи з вище сказаного і з огляду на останні дані, можна припустити, що там, можливо, є і розум. Ця можливість достатня велика, щоб виправдати всякі зусилля для досягнення Марса і дослідження його поверхні.

Одвічне питання "Чи є життя на Марсі?" вже не актуальне - на червоній планеті воно є. Там живуть мікроби, і то з Землі, спроможні вижити навіть у неземних умовах. Найпевніше, мікроорганізми потрапили на Марс разом із космічними апаратами. Більшість мікробів гине в космосі, але, як виявилося, не всі.

Що на Марсі колись могло бути життя, - теж науково доведений факт. Щоправда це були найпростіші організми, а древній Марс нагадував собою Землю в часи, коли в її океанах зароджувалося життя. Таке відкриття НАСА стало найважливішим за майже сорокап'ятирічну історію переважно невдалого дослідження Марса: з 30 марсіанських місій тільки 10 були радше вдалими, ніж навпаки… У 60-70-х роках більшість радянських та американських апаратів через технічні проблеми до Марса просто не долітали, а рештою земляни часто назавжди втрачали зв'язок. Саме вони й могли занести на червону планету земні мікроби.

За останні роки на Марс посилали декілька апаратів, однак, тільки в січні через посередництво марсоходів Spirit та Opportunity науковці змогли, так би мовити, торкнутися планети. Опинившись по різні її боки, Spirit, демонструючи рекордні швидкості, фотографував поверхню, а Opportunity досліджував грунт. Це відкриття означає, що Марс був колись теплою, вологою, гостинною для живих організмів планетою, і тут була атмосфера. На думку науковців, зміни клімату деякою мірою пов'язані зі зміною вісі Марса. Можливо, 3 мільярди років тому сталася катострофа, яка повністю змінила клімат планети. Відтоді життя на Землі та Марсі розвивалося по-різному: у нас воно прогресувало, а на сусідній планеті, яка втрачала атмосферу й магнітне поле, космічні промені нищили все живе. Чи не показовий це приклад для всіх землян? Для науковців же Марс - як знахідка, котра допоможе зрозуміти історію формування Землі і спрогнозувати її майбутнє.

Місцевість, де зараз перебуває Opportunity, була колись береговою лінією солоного моря. На Землі схожі рельєфні утворення трапляються в океанічних шельфах та пустелях, які на попередньому етапі історії були морським дном.

Але не слід поспішати з висновком, що води на Марсі зараз немає. Атмосферний тиск тут у 160 разів нижчий за земний - вода в таких умовах частково випаровується, а частково перетворюється на кригу. І саме під кригою ізольована від атмосфери вода може довгий час існувати і текти. Знайти воду на Марсі - наступна мета вчених. А за років 15 планується доставити перші зразки марсіанського грунту на Землю.

Для астрологів планета імені римського бога війни завжди була пов'язана з катастрофами та битвами. Тому, на їхню думку, наближення Марса до Землі свідчить про наближення руйнівних війн. Торішня ж відстань між Марсом та Землею була найменшою за останні 73 тисячі літ. 1971-й, 1986-й і 2003-й роки, коли спостерігалися останні три наближення, для космонавтики стали справді трагічними. 71-го загинув екіпаж "Союзу-11", 86-го на старті вибухнув космічний корабель "Челенджер", а незадовго до третього протистояння загинув екіпаж "Коламбії"…

Марс лишив нам іще вдосталь загадок, та хіба цікаво було б жити, знаючи все про всіх у Всесвіті?

Після двох тижнів перебування на Марсі марсоход «Спірит» розпочав наукові дослідження. Сьогодні Земля дізналася про перші результати дослідження грунту Марса за допомогою спектрографів і мікроскопів.

Вже в перші дні після посадки марсохода вчені були здивовані незвичайною реакцією верхнього шару поверхні на навантаження.

Марсіанський грунт на місці посадки апарату змістився і утворив зморшки на зразок ковзаючого по підлозі килима, що і дало назву цьому феномену - «чарівний килим».

Після початку роботи апарату на них чекав черговий сюрприз. Після досить сильного натиску пластини спектрографа на ділянку грунту, що досліджувалася, апарат практично не залишив сліду. Ці два випадки можуть пояснюватися тим, що шар грунту на Марсі дуже тонкий, а найдрібніші частинки грунту міцно скріплені між собою солями хлора і сірки, що утворилися в процесі випаровування води.

Дослідження показали, що хімічний склад марсіанського грунту сильно відрізняється від земного. Марсіанський грунт містить значну кількість заліза, кремнію, хлора і сірки. Несподіванкою стало і виявлення на поверхні мінералу під назвою «олівін». На Землі цей мінерал складає основу земної кори, і практично не зустрічається на поверхні.