Сторінка
3
Характерними прикладами нових міст групи "б" можна вважати містечка Паундбері в Англії і Зєльоне Взгужа у Польщі. Їх концептуальні проекти були опрацьовані у 1980-х роках на хвилі критики надмірної уніфікації і техніцизації форм архітектури внаслідок глобального технологічного розвитку. Теоретики архітектури і практики – архітектори відзначали безособовість і монотонність містобудівних утворень та будинків, створених навіть з застосуванням найбільш досконалих матеріалі і конструкцій, їх "незалежність" від місця будівництва і традицій цього місця.
У Польщі потреба будівництва нового міста була обумовлена перш за все загальною критикою "типових" житлових районів і мікрорайонів багатоповерхової забудови 1960- 1970-х років невисокої якості будівництва. Тут гостро відчувалася потреба зміни архітектурної форми масового житла разом з радикальним покращанням якості будівництва і облаштування території.
У Великобританії основним мотивом творення нового містечка була демонстрація можливості повернення, на тлі масової "високотехнологічної" архітектури, до англійської "руральної традиції" з різними типами ділянок для забудови, а також формування малих вуличок, майданчиків і внутрішніх двориків - складових "атрактивного урбаністичного краєвиду". Тут переважала ностальгія за "старим добрим містом", яке можна створити сьогодні з застосуванням стилізованих історичних містобудівних та архітектурних форм.
Цікаво, що опікуном проекту є наслідний принц Чарльз, який виділив для будівництва містечка близько 200 га з власного земельного фонду. Територія міста складається з чотирьох кварталів, у кожному з них має проживати біля 2 тисяч мешканців. У кожному кварталі проектується школа, об'єкти торгівлі, обслуговування і відпочинку, передбачено також місця праці. Вважається, що відстань від місцевого (квартального) центру до житла можна подолати пішки за 5-10 хв. Між кварталами розплановано парки і сади, що формують місцевий краєвид (7).
Спільним для обох поселень є намагання відобразити засобами містобудування і архітектури просторові ознаки genius loci ( духу місця) даної території у загальнокультурному контексті її розвитку і показати переваги проживання у малому місті чи містечку. При цьому відносно Польщі (як і всіх постсоціалістичних країн) слушно зауважено, що поняття "дрібного міщанства" і "маломістечковості" потребують суспільної реабілітації, оскільки у культурі "пролетарського тоталітаризму" вони відносилися до негативних і у "постсоціалістичних країнах" так часто розглядаються донині (8).
Натомість у Великобританії було само собою зрозумілим, що дотримання традицій є в даному випадку необхідною умовою, це зафіксовано у спеціально складеному Будівельному кодексі міста Поундбері. У цьому документі сформульовано практичні заходи, які мають забезпечити дотримання архітектурної і містобудівної спадкоємності, права мешканців до співпраці з архітекторами, забезпечення просторової різноманітності (в рамках загальної концепції) та символічних значень будинків і споруд. Було чітко обумовлено просторовий масштаб і розміри забудови, а також вимогу застосовувати традиційні для даного регіону будівельні матеріали.
Л.Кріє і Л.О'Коннор, автори сформульованої у 1989- 1993-роках архітектурно-містобудівної концепції формування Поундбері спиралися на принцип самодостатності поселення, де окрім житла з необхідним комплексом об'єктів обслуговування і відпочинку, також передбачалося розміщення "приязних довкіллю" малих підприємств. Територіально нове поселення примикає до історичного міста Дорчестер і після завершення будівництва у 2005 р. має займати площу 160 га, у 2001 р. населення містечка досягло 5 тис. осіб.
Планувальна структура Поундбері складається з чотирьох житлових дільниць, в свою чергу поділених на квартали нерегулярної форми. Кожна житлова дільниця, яка може бути прирівняна до звичного нам мікрорайону, має свою головну вулицю і ринкову площу. Квартали складаються з ділянок різної величини, на яких розташовуються житлові будинки, об'єкти торгівлі, дитячі садки і школи, а також малі підприємства.
Архітектура житлових і громадських будівель наслідує традиційні регіональні форми (схилі дахи, мансарди, вікна з дрібними поділами), дуже дбайливо підібрані архітектурні деталі, кольорове вирішення фасадів витримане у пастельній гамі.
Третина території містечка зайнята зеленню, місцеві породи дерев (буки, горіхи, платани, ясені) висаджено на вулицях і майданах. Велику увагу звернуто на забезпечення тепло і звукоізоляції будинків, застосовано економні системи енергозабезпечення і водопостачання. Всі інженерні комунікації сховано під землею у спільних технологічних каналах включно з мережею кабельного телебачення.
Використовуючи досвід, набутий у Поундбері, авторський колектив під керівництвом Л.Кріє розпочав реалізацію подібного проекту у Бельгії - малого міста Геулебруг. Це не випадково, оскільки саме у Бельгії ще у 1960-х роках було утворено Рух охорони європейського міста і сьогодні ця організація діє у всіх країнах Західної Європи (9).