Сторінка
3

Архітектор М. В. Риков

Нестача жилої площі, яка особливо відчувалась в перші післярево­люційні роки, спонукала інженерно-технічних працівників міста Києва в 1926 році організувати свій житлово-будівельний кооператив, який на­мітив будівництво жилого будинку по вулиці Пушкінській, 7. Автор проекту будинку В. М. Риков за участю проф. В. Л. Обремського, архі­текторів Зекцера і Карпова .

В 1929—1930 роках В. М. Риков складає проекти київської фотофабрики та зоотехнічного корпусу для сільськогосподарського інституту в місті Києві. В ці ж роки він консультує проекти Укржитлобуду по квар­тальній забудові в районах Подолу, Куренівки, Печерська та Шулявки.

В цей час виникає необхідність у надбудові Держбанку (по вулиці Жовтневої Революції).

Як відомо, стара частина будівлі була споруджена в 1902—1905 ро­ках. Тоді для будинків Державного банку найбільш охоче використову­вались готові елементи палацової архітектури італійського раннього Від­родження. Таким був і будинок Держбанку в Києві архітекторів О. М. Вербицького і О. В. Кобелєва, фасад якого прикрасили поліровані колони та багата орнаментика. В інтер'єрі найвишуканіше оздоблено опе­раційний зал. Особливе місце в його планіровці займають касові комори та сейфи, збудовані з залізобетону. Фасади і внутрішня обробка бу­динку виконувались італійськими майстрами.

Зробити надбудову в цілком уже закінченому архітектурному тво­рі — ідея досить смілива. Навіть у самого автора — О. В. Кобелєва ви­никали сумніви в кінцевому результаті цієї роботи. Проте він погодився на складання проекту такої надбудови.

Паралельно з О. В. Кобелєвим над цим проектом працював і В. М. Риков, який розробив декілька цікавих варіантів. Загалом обидва архітек­тори провели досить велику творчу роботу і досягли бажаних наслідків.

До здійснення був прийнятий варіант, розроблений в співробітництві архітекторами О. В. Кобелєвим і В. М. Риковим. В представленому проекті надбудова головного фасаду прикрашалася 40 колонами висо­тою 6—8 м, виготовленими з лабрадору. Найбільш трудомістким в над­будові було цегляне мурування стін з одночасним підніманням даху.

Коли надбудову було закінчено і знято риштування (вересень 1934 року), то всі побоювання відпали. Вона була виконана так вда­ло, з такою майстерністю, що не лише не порушила суцільності та гар­монії всієї будівлі, а, навпаки, надала їй більшої архітектурної виразнос­ті і монументальності, а архітектурно-художні якості споруди тільки ви­грали від реконструкції.

В. М. Риков спроектував і збудував будинок іподрому. Перший варіант проекту передбачав 1700 місць для сидіння і 2500 місць для стояння (під покрівлею). У 1936 році будинок іподрому передбачалось збільшити і з боку бігових доріжок спорудити залізобетонні три­буни, довівши кількість місць для сидіння до 3000 і для стояння до 5000. В залах будинку розміщався великий ресторан, буфети, каси та оркестро­ві балкони

Проектом передбачалося сполучення головного будинку з централь­ним полем через залізобетонні тунелі під доріжками.

Архітектура будинку іподрому витримана в стилі старої незруйнованої частини будівлі. Головний фасад має два арочні входи—один за­гальний, а другий парадний, що веде до урядових лож. Арки прикрашені барельєфами та скульптурою на спортивні теми.

До правої і лівої сторін головного будинку примикає монументаль­на огорожа, що закінчується скульптурою «Жокей на колісниці».

Новий проект передбачає одночасне випробування 300 коней, для чого запроектовано ціле містечко з спеціальними будовами. Тут перед­бачені також жилі будинки для обслуговуючого персоналу в кількості 450 чоловік.

Запроектовано три бігові грунтові доріжки. Спеціальне оброблення грунту дозволить зробити їх без пороху, еластичними, з водонепроник­ною поверхнею.

У 1936—1937 роках під керівництвом В. М. Рикова розроблено проект двозального кінотеатру на 1200 місць, який розпочали будувати на Червоноармійській вулиці, 19.

Досить вдало був вирішений план кінотеатру. Глядач з першого поверху широкими сходами вільно піднімався на другий, де розміщуються просторі фойє. Із фойє запроектовані входи до двох залів (кожен на 600 глядачів).

Автори проекту велику увагу звернули на внутрішнє і зовнішнє оформлення будинку, загальна кубатура якого складала біля 35 тис. куб. м. Це був перший у Радянському Союзі двозальний кінотеатр. Од­нак Вітчизняна війна перешкодила закінченню цього будівництва. У 1952 році недобудовану споруду було перероблено на тризальний кі­нотеатр «Київ» — тепер один з найбільших у Києві.

У 1936 році В. М. Риков бере участь у конкурсі на складання проек­ту будинку Верховної Ради Української РСР.

У стильовому відношенні проект добре пов'язаний з навколишніми будовами. Досить вдало запроектований зал; в ньому компактно розмі­щені місця у вигляді амфітеатру, що дає великі переваги в одержанні найкоротшої відстані між місцями делегатів і президією. Добре вирішені ложі для членів уряду (біля президії). Зручно розташовані ложі для преси і дипломатичного корпусу. Зал і приміщення, що до нього примикають, достатньо забезпечені денним світлом.

Крім безпосередньої роботи над створенням різних архітектурних проектів, В. М. Риков брав участь у журі різних конкурсів, спеціальних комісіях, експертизах, технічних консультаціях.

Так, з 1926 по 1939 роки В. М. Риков—член журі конкурсу на проект будинку Держпрому в місті Харкові; голова журі конкурсу на проект кінотеатрів у містах Києві та Харкові; член журі конкурсу на проект Київського кооперативного інституту Укооппромспілки та театру для міста Тирасполя; член журі конкурсу на проект кінотеатрів для сіл України, на проектування шкіл; голова журі по присудженню премій за кращий проект і кращу будову на Україні; член журі конкурсу на продувати густу мережу робітничих клубів, театрів, бібліотек, створити інші типи громадських будівель.

Про широкий кругозір В. М. Рикова в галузі архітектури і будівни­цтва можна скласти уявлення, познайомившись з тематикою його лек­цій, доповідей, з якими він виступав у Києві, Харкові та інших містах Ук­раїни.