Сторінка
3

Використання іноземної робочої сили в Україні

Названий мною дозвіл є підставою для видачі іноземному громадянину візи на в'їзд в Україну. Хочу сказати, що процес отримання української візи і права на працевлаштування набагато слабше розвинений ніж в країнах ЄС. Я хочу сказати, що дуже важко майже практично неможливо отримати візу та дозвіл на працевлаштування громадянину України наприклад в посольстві

Великобританії чи Франції, тому, що в цих державах існує чіткий контроль за такими особами. А якщо громадяни зазначених країн захочуть отримати візу та дозвіл на працю в Україні, то багато зусиль ця процедура не забере, хоча якщо розглянути цю проблему з іншого боку - ви знаєте як працюють наші державні органи, надто повільно.

А що може бути, якщо іноземець не отримавши дозволу почне працювати? В статті 8 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1993 року зазначено, що у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, держана служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у 50-тикратному розмірі неоподаткованого мінімуму доходу громадян. Законодавець таким чином встановив санкцію за порушення зазначених правил використання іноземної робочої сили. А громадянин, який оформився без належного дозволу на працевлаштування, підлягає негайному виселенню з країни.

Якщо звернути увагу на працевлаштування громадян Росії в Україні, слід відмітити, що цей порядок передбачений в Угоді між урядом України і Росії про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і РФ, які працюють за межами своїх держав, про яку я вже згадував. Для них встановлена спрощена процедура працевлаштування. Відповідно до Угоди трудова діяльність працівника оформляється трудовим договором (контрактом), укладеним з працедавцем згідно з законодавством країни працевлаштування. Працедавець реєструє укладені договори в відповідних установах, якими є - Центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, а також міст Києва і Севастополя. Реєстрація контракту в регіональному центрі зайнятості є достатньою підставою для оформлення працевлаштування російських громадян.

І на останок хотілося б зазначити, що з кожним днем посилюється процес інтернаціоналізації виробництва, зростає число працівників-мігрантів, які працюють на території України, але існуючих нормативно-правових документів не вистачає, щоб врегулювати всі недоліки. О.Ярошенко пропонує доповнити КЗпП новою главою "Правовий статус іноземних громадян, які працюють в Україні". З цим твердженням мені здається треба погодитися і зробити відповідні висновки. А щодо обмеження небажаної міграції, Україна повинна запровадити квоти на в'їзд іноземних громадян, тому що в першу чергу потрібно забезпечити роботою вітчизняних спеціалістів, а вже потім залучати до праці в Україні працівників-мігрантів.

Інтеграція України у світову економічну систему передбачає розробку продуманої і збалансованої державної політики у сфері міграції. Від рівня регулювання процесів трудової міграції залежить налагодження стосунків між Україною та іншими державами світу, визнання та престиж нашої країни на міжнародному ринку праці.

Для подальшого вдосконалення та підвищення ефективності механізму міждержавного обміну робочою силою на мій погляд

необхідно:

1. Ратифікувати Конвенцію Міжнародної Організації Праці № 97 “Про трудящих-мігрантів” (1949р.) та Конвенцію №143 “Про зловживання у сфері міграції та забезпечення трудящім-мігрантам рівних можливостей” (1975р.), де передбачені основні норми умов праці, побутового та житлового забезпечення, транспортування та соціального страхування працівників. Без підписання названих законодавчих актів Україна не може розглядатись як рівноправний член європейського суспільства.

2. Створити ефективну національну законодавчо-нормативну базу та відповідну організаційно-інституціональну структуру органів управління трудовою міграцією, для чого необхідно:

o прийняти проект Закону України “Про трудящих-мігрантів”;

o створити Службу зовнішньої зайнятості, на яку були б покладені обов’язки організації працевлаштування та соціального захисту українських громадян за кордоном, здійснення контролю за приватними організаціями з працевлаштування, проведення експертних оцінок наслідків трудової еміграції та імміграції для України;

o розробити відповідні поправки до кримінального кодексу України з метою підвищення відповідальності за стихійну (нелегальну) міграцію, приховане вербування та контрабанду робочої сили;

o організувати діяльність аташе з працевлаштування при українських дипломатичних місіях за кордоном для підвищення соціальної захищеності наших працівників-мігрантів;

o створити через телебачення, радіо, центри зайнятості всіх рівнів діючу інформаційну мережу для ознайомлення громадян України з можливостями працевлаштування за кордоном.

Для подальшого вдосконалення державної міграційної політики повинні створюватись умови для ефективної координації зусиль всіх зацікавлених сторін в галузі трудової міграції, проводитись робота по визначенню стратегічних цілей та перспективних напрямів взаємодії України з міжнародними організаціями праці.

Щоб стати дійсно ефективним інструментом регулювання міждержавного обміну робочою силою, міграційна політика України у сфері регулювання міграційних процесів повинна бути продуманою і збалансованою, спиратись на досвід традиційних країн експортерів та імпортерів робочої сили.