Сторінка
2

Кредитування суб’єкта господарювання

Короткостроковий кредит надаєтьсябанком на термін,що витікає з плану виробництва, реалізації продукції, зниження запасів кредитованих товано- матеріальних цінностей. Короткостроковий кредит складає більшу частину банківських активів. Товано- матеріальні цінності виступають основним об’єктом банківського кредитування. Короткостроковий банківський кредит миоже опосередковувати як повний кругооборот фондів, так і рух оборотних коштів на окремих стадіях кругообороту. За допомогою короткотермінового кредиту банки стимулюють ініціативу у збільшенні випуску нових високоефективних видів продукції, наданні різноманітних послуг населенню, виробництва й реалізації продукції на експорт, підвищення технічного рівня виробництва, послуг доставки товарів до споживача. Зацікавлення банків відбивається на збільшенні їх прибутковості, прскоренні обертання кредитних коштів.

Середньострокові позики можуть надаватись під затрати майбутніх періодів, для оплати обладняння, тобто обєктом кредитування можуть бути як поточні затрати, так і затрати капітального характеру.

Довгостроковий кредит використовується для формування основних фондів. Об’єктом кредитування є капітальні затрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію. Довгостроковий кредит стає необхідніший там, де терміни й витрати на створення виробничого (господарського) потенціалу є довготривалими і разом з тим довготривалими є цикли повернення кредиту. Тому й найбільшу питому вагу займає кредитне інвестування довгострокових вкладень. Зміст довготермінових кредитних вкладень визначається основними напрямками, які розгалужуються на виробничі невирообничяі потреби залежно від видів структур: технологічної, від відтворювальної та галузевої.

Наприклад, технологічна структура показує питому вагу кредиту, спрямовану на:

· будівельно-монтажні роботи;

· придбання устаткування, інструменту, реманенту;

· інші капітальні витрати.

Відтворювальна структура кредитних вкладень показує розподіл їх між кредитуванням нових напрямів розвитку і вкладеннями розширення діючих об’єктів, їх реконструкцію та переозброєння.

Галузева ж структура розкриває напрямки розвитку за допомогою кредитних інвестацій тих чи інших галузей народоного господарства. У цій структурі розкриваються такі важливі напрямки використання кредиту,як розвиток сучасних приватних підприємств, фермерських господарств, приватизаційних перетворень, розвиток соціальноекономічної сфери.

Економічний розподіл за строками грунтується на особливостях кругообороту, відтворення та створення основних та оборотних фондів підприємств. Створення та сукупність основних фондів потребує тривалого залучення грошових ресурсів, тому тут залучається довгостроковий кредит, максимальний термін якого має бути пов’язаний із строками певної амортизації. Вартість обротних фондів вивільняється цілком після завершення кругообороту. Це передбачає короткостроковий характер кредиту. Він служить однією з форм створеня та руху оборотного капіталу підприємств, сприяє формуваню їх оборотних фондів, своєчасному здійсненню рохрахунків, підвищує платоспромоожність та зміцнює фінансовий стан госпорганів. Завдяки своїй здатності реагувати на мінливі потреби постачальників у платіжних коштах короткостроковий кредит є ідеальним джерелом формування тієї частини оборотного капіталу, яка піддається найбільш частим коливанням.

Із позиції світової практики критерії строків кредитування клієнтів немає єдиного для всіх еталону. У радянській практиці, наприклад, короткостроковими позиками оголошувались деякі кредити, що надавались на строк від 1 до 3 років.

Реалії грошового обороту сучасної України ( високі темпи інфляції, швидке знецінення банківського капіталу) суттєво змінюють складені в світовій практиці стандарти короткосрокового, середньострокового та довгострокового кредитів. Короткостроковими стали позики, що надаються на строк до6 місяців, середньостроковими - на строк від 6 до 12 місяців, довгостроковими - строк більше 1 року.

Наівдміну від американської практики, де короткострокові позики оформляються без точно зафіксованого строку ( запитання), українські банки в обов’язковому порядку встановлюють строк користування та погашення кредиту.

У сучасній банківській статистиці через непевність та незначну долю поняття “ середньострокові кредити “ зникає зовсім залишаються дані тільки за короткостроковими та довгостроковими позиками. На їх частку на початок 1998 року припадало відповідно 90,1 % та 9, 9 % загального обсягу кредитних вкладенб в економічну сферу України.

Згідно з Полженням Правління НБУ “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків” за ступенем ризику кредити поділяються на 5 груп:

· стандартні;

· під контролем;

· субстандартні;

· сумнівні;

· безнадійні.

До стандартних позик віднесенні позики, видані при таких обставинах, коли: позика та договір на заставу оформленні правильно; нарахунок позичальника постійно надходять кошти ; застава надана в достатньому обсязі та лехко реалізується; гарантія порука , чи договір страхування надійні; фінансовий стан позичальника стійкий; перспективи його розвитку невикликають сумніву.

Позика з підвищеним ризиком ( субстандартні) важаються такі, строк оплати яких ще не наступив, але за кретеріями класифікації вониоцінюються як ризикові. До цієї категорії можна віднести позики: недостатньо гарантовані капіталом та платоспроможністю боржника чи певною заставою; застава, під яку вони видані втачає чи втратила вже першочергову вартість; фінансовий стан позичальника на даний момент оцінки викликає сумнів.

За станом на 1 січня 1998 рокку у структурі загального обсягу несплаченої у строк заборгованості за банківськими позиками 7,3 % становили неплатежі за кредитами, сумнівними щодо повернення. Частка цих кредитів у обсязі несплачених платежів за короткотерміновими позиками становила на цю дату становила 8 %. В обсязі насплачених платежів за догостроковими позиками на неплатежі за кредитами сумнівними щодо повернення, припадало 8%.