Сторінка
6

Альтернативні технології енергетики, їхні переваги й недоліки

Як висновок можна сказати: ХХІ ст. — це початок енергетично-екологічної економіки.

Отже, й Україна має орієнтувати енергозабезпечення своєї економіки ХХІ ст. у напрямку екологічної безпеки. Прикладом такої виваженої політики може бути Німеччина. Маючи, як і Україна, найбільші в Європі природні ресурси кам’яного і бурого вугілля, Німеччина планує з нового сторіччя поступово виводити з експлуатації атомні електростанції. Водночас уже сьогодні уряд Німеччини активно сприяє розвитку альтернативної енергетики на відновлювальних енергоносіях. З 1990 по 1998 рік кількість електростанцій в країні, що використовують енергію сонця, вітру, води і біомаси, збільшилась з 5600 до 18000, у тому числі сонячних (СЕУ) з 228 до 7000 (рис. 58). Частка таких електростанцій у балансі енергозабезпечення країни вже сьогодні еквівалентна 15% атомної енергетики.

Рис. 58. Діаграма структури енергозабезпечення економіки Німеччини у 1997 р. і динаміка зростання кількості електростанцій на відновлюваних енергоносіях (Діаграма К. Блумреха, 1997 р., VDEW, Deutschland)

Активна політика урядів багатьох країн, спрямована на відмову від атомної енергетики, пояснюється передовсім невизначеністю науково-технічної проблеми екологічно безпечного зберігання відпрацьованого ядерного палива і демонтажу реакторів.

Джерелом підвищеної небезпеки в Україні є й сам Чорнобильський «Саркофаг», що в ньому вже спостерігалося раптове різке підвищення радіоактивності. І хоч зафіксовані значення потоків нейтронів у 103 cm2/s ще далекі від критичних (109 cm2/s), підстав для самозаспокоєння нема. Природний аналог такого явища мав місце мільйони років тому в Африці на території сучасного Габону і, як стверджує багато хто з відомих учених, це спричинилося до серйозних генних мутацій живих організмів.

Аналізуючи стан альтернативних екологічних технологій забезпечення економіки енергією, доходимо такого висновку: по-перше, у найближчі десятиріччя ХХІ ст. жодна з альтернативних технологій не може стати економічно конкурентоспроможною настільки, щоб замінити сучасні теплові чи атомні електростанції; по-друге, необхідно постійно працювати над удосконаленням нових альтернативних енергозабезпечуючих технологій і впроваджувати вже відомі в світовій економіці енергозберігаючі ефективні заходи в економіку України.

У 1992—1993 рр. Україна використовувала близько 50 млн t нафти, добуваючи в десять разів менше. Але у найближчі роки зменшити використання нафти неможливо без значних інвестицій в економіку вуглевидобутку і технології. Сьогодні дискутується питання: скільки нафти потрібно Україні? У перспективі до 2010 р. видобуток нафти може зрости в 4—5 разів — до 20 млн t. У найближчі роки планується побудувати великий нафтоперевалочний комплекс на Чорноморському березі. Чи треба його будувати більшим, ніж потрібно для енергозабезпечення української економіки? Здавалось би відповідь очевидна — не треба, і саме це обстоюють екологи. Але існує й інша думка. Україна має чи не найбільші у Європі нафтопереробні потужності (60 млн t нафти щорічно), які сьогодні завантажені лише на чверть. Якщо Україна закуповуватиме нафту, щоб повністю завантажити свої нафтопереробні заводи і експортувати моторне пальне (бензин, дизпаливо, мастила) і продукти нафтосинтезу (наприклад поліетилен), то одержаних коштів буде досить, щоб окупити вартість імпортної нафти.

Але, безумовно, таке рішення призведе до виникнення додаткових екологічних проблем. Як бачимо, економічні й екологічні стимули до задоволення потреб суспільства і тут заходять у суперечність. Сьогодні Верховна Рада і Уряд України практично зняли обмеження на дальший розвиток атомної енергетики. Економічні стимули потребують зробити те саме і для нафти. Отже, екологічний стан країни ще погіршає.

Водночас у країнах з атомною енергетикою виникають додаткові політичні й оборонні проблеми. Атомні електростанції у критичних ситуаціях внутрішнього стану і загострення міждержавних відносин можуть бути спокусливими об’єктами для тероризму чи політико-військового шантажу і, навіть, ефективними засобами масового ураження населення країни. Щоб запобігти такій небезпеці, необхідно мати адекватні засоби стримування, а саме — ядерну зброю. Отже, атомний молох не буде стояти лише на одній нозі забезпечення мирних потреб країни. Енергетика, економіка й екологія будуть чи не найскладнішими проблемами людства ХХІ ст.

Література

1. Колотило Д. М. К 61 Екологія і економіка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999.

* Викладено за оригінальною інформацією, що її надав автору посібника проф., д-р філософії, зав. кафедри економетрії університету м. Хаген (ФРН) Йозеф Грубер.