Сторінка
2

Професійне самовизначення молоді як психолого-педагогічна та соціальна проблема

– вибір професії передбачає співвіднесення власних якостей і можливостей з вимогами, які висуває кожна професія до людини.

Професійне самовизначення полягає в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності і передбачає:

1) самооцінку людиною власних індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста;

2) усвідомлення своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей;

3) саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети.

Професійне самовизначення – це багатомірний процес, який можна розглядати з різних точок зору:

– як серію задач, які суспільство ставить перед особистістю, яка формується, і які дана особистість повинна вирішити за певний період часу;

– як процес поетапного прийняття рішень, за допомогою яких індивід формує баланс між своїми побажаннями та нахилами, з одного боку, і потребами суспільства – з іншого;

– як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність.

Структурним компонентом професійного самовизначення є наявність професійного плану – обґрунтоване уявлення про вибрану сферу трудової діяльності, про способи оволодіння майбутньою професією і перспективи професійного росту. Професійний план – це складова життєвого плану – уявлення людини про бажаний спосіб життя, тобто про соціальний, професійний, сімейний статус, а також про шляхи і способи його досягнення.

Основні компоненти професійного плану:

• уявлення про роль праці в житті людини (ціннісно-мотиваційний аспект вибору професії);

• далека перспективна професійна мета (мрія), узгоджена з іншими життєвими цілями (сім’я, рівень матеріального добробуту та ін.);

• ближні професійні цілі (як етапи і шляхи досягнення далекої мети);

• резервні варіанти та їх ієрархія;

• знання професій і відповідних професійних навчальних закладів;

• знання своїх можливостей для досягнення поставленої мети (реальна самооцінка внутрішніх і зовнішніх факторів вибору професії);

• знання шляхів підготовки до досягнення поставленої мети і шляхів роботи над собою;

• реальна підготовка до досягнення мети і реалізація окремих компонентів професійного плану в ході пробних пошукових дій;

• при потребі – інший варіант професійного плану, новий професійний вибір у випадку невідповідності можливостей і вибраних перспектив.

Професійне самовизначення слід розглядати як елемент більш широких систем:

1) соціального самовизначення, яка передбачає пошук молодою людиною свого місця в житті, в соціальній структурі суспільства;

2) життєвого самовизначення – специфічної форми суб’єктно-об’єктної взаємодії, в якій особистість виступає справжнім суб’єктом життєвого процесу, тобто свідомо включається в хід подій, опосередковуючи його творчим ставленням до життя і беручи на себе відповідальність за свої вчинки та дії як їх автор.

Завдання професійного самовизначення:

1) сформувати установку на власну активність та самопізнання як основу професійного самовизначення;

2) ознайомити зі світом професій, потребами ринку праці, правилами вибору професії;

3) забезпечити самопізнання та сформувати “образ-Я” як суб’єкта майбутньої професійної діяльності;

4) сформувати вміння зіставляти “образ-Я” з вимогами професії до особистості та потребами ринку праці, створювати на цій основі професійний план і перевіряти його;

5) сформувати вміння аналізу різних видів професійної діяльності, враховуючи їх спорідненість за психологічними ознаками та схожістю вимог до людини;

6) створювати умови для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організації професійних проб;

7) забезпечити розвиток професійно важливих якостей;

8) сформувати мотивацію та психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність;

9) виховувати загальнолюдські та загальнопрофесійні якості, розумні потреби.

Етапи професійного самовизначення особистості

Існують різні підходи до виділення етапів професійного самовизначення особистості.

З точки зору психології розвитку (вікових особливостей учнів) професійне самовизначення можна поділити на 4 етапи:

1) дитяча гра – виконання певних професійних ролей і окремих елементів пов’язаної з цими ролями поведінки в процесі гри;

2) підліткова фантазія – уявлення себе в мріях представником тієї чи іншої професії;

3) попередній вибір професії – сортування різних видів діяльності та їх оцінка з точки зору інтересів, здібностей, системи цінностей особистості;

4) прийняття остаточного рішення – вибір рівня кваліфікації, об’єму й тривалості професійної підготовки, вибір спеціальності.

З точки зору педагогіки професійне самовизначення включає наступні етапи:

– емоційно-образний – характерний для дітей старшого дошкільного віку;

– пропедевтичний – характерний для учнів молодшого шкільного віку (1-4 класи);

– пошуково-зондуючий – характерний для молодших підлітків (4-7 класи);

– період розвитку професійної свідомості (8-10 класи);

– період уточнення соціально-професійного статусу (10-11 класи);

– період входження в професійну діяльність (учні та студенти професійних навчальних закладів);

– саморозвиток фахівця безпосередньо у професійному середовищі.

Показники сформованого професійного самовизначення:

– інформованість учня про структуру народного господарства, потреби ринку праці, зміст і умови праці з обраної професії , навчальні заклади, в яких можна отримати професію;

– сформованість професійних інтересів і намірів;

– сформованість мотиваційної сфери при виборі професії;

– наявність спеціальних здібностей;

– наявність практичного досвіду у вибраній сфері діяльності;

– узгодженість інтересів, здібностей і нахилів із вимогами професії;

– відповідний стан здоров’я, відсутність протипоказань.

3. Основні суперечності процесу професійного самовизначення:

• між прагненням молодої людини до самостійності та потребою у кваліфікованій допомозі дорослих (учителів);

• між соціальною орієнтацією молоді переважно на престижні професії та потребою держави у спеціалістах;

• між бажанням продовжувати освіту після закінчення школи та зниженням інтересу до навчання в більшої частини сучасної молоді;