Сторінка
3

Соціологія освіти

Саме з цих позицій і здійснюється соціологічне вивчення ключових показників будь-якої системи і будь-якого рівня освіти.

Насамперед, це рівень знань, яким володіють учні і студенти, усе населення країни.

У 1988 році 89% працюючих у народному господарстві мали середнє, середнє спеціальне і вище освіти. Сама по собі цифра вражаюча, особливо якщо порівнювати з попередніми етапами розвитку суспільства. Разом з тим якість навчання і підготовки молоді до життя знаходилася у волаючому протиріччі із сучасними потребами суспільства. Більше того, ті досягнення в освіті, що країна мала до кінця 50-х років, до початку 80-х були втрачені, що привело до необхідності усвідомити нову історичну реальність і визначити форми і методи рішення цієї проблеми.

Суть проблеми полягає в тому, що вітчизняна школа відстала від світового рівня в питаннях модернізації навчання, творчі знахідки новаторів-викладачів і особливо вчителів не одержували визнання Середня і вища школа перестали забезпечувати засвоєння справжніх багатств людської культури, загальгуманістичних моральних цінностей.

Ефективність освіти багато в чому залежить від того, які цілі ставлять перед собою учасники цього процесу, і в першу чергу учні і студенти, що вони хочуть реалізувати у своєму житті за допомогою освіти. У цьому зв'язку дуже важливо установити залежність між соціальною і професійною орієнтацією. Соціальна орієнтація — це визначення людиною свого місця в системі суспільних відносин, вибір бажаного соціального стану і шляхів його досягнення. Професійна орієнтація є усвідомлення того «набору» професій, що пропонує в даний момент суспільство, і вибір найбільш привабливої з них. Соціальна орієнтація взаємодіє з професійної, хоча та й інша не тотожні Вони взаємозалежні остільки, оскільки соціальний стан людини в суспільстві визначається характером і змістом його праці.

Соціологічні дослідження (Ф.Р.Філіппов) дозволили, зокрема, установити, що вибір виду професійного освіти лише частково обумовлений вибором майбутньої професії — у більшій мері, чим професію, люди вибирають свій майбутній соціальний стан. При цьому соціальна орієнтація складається в шкіл, що учаться, значно раніш, ніж професійна. Більшість опитаних учнів поки мало інформовано про конкретний зміст обраного ними виду майбутньої трудової діяльності, про умови праці, його оплаті. Вибір, зроблений напередодні закінчення школи, нерідко буває продиктований випадковими мотивами (близькістю професійного навчального закладу до місця проживання, прикладом однолітків і друзів, радами знайомих). Рекомендації школи, роль кабінетів, профорієнтації назвали як фактори вибору професії лише 4—5% опитаних молодих людей.

Соціальна орієнтація освіти ще більше підсилилася в період ринкових перетворень. Стрімко зросло число бажаючих одержати фінансове, юридичне, економічне освіти в силу того, що саме ці види освіти дають можливість зайняти лідируюче, високозабезпечене положення в суспільстві.

До проблеми цілі дуже тісно примикає проблема мотивів навчання й особливо підвищення освіти і кваліфікації. Тому якщо в загальноосвітній школі інтерес до навчання в значній мірі подавлений і діє установка «так треба», «батьки вимагають», «усі учаться», те в середньоспеціальних і особливо вищих навчальних закладах інтерес яскраво виражений: бажання «одержати цікаву професію», «підвищити свій авторитет», «прилучитися до інтелектуальної сфери життя», «стати керівником». В умовах ринкових відносин зріс мотив, зв'язаний з можливістю одержання високої оплати праці, з бажанням придбати економічну самостійність і навіть економічну незалежність не тільки від батьків, але й у відомій мері від суспільства.

У середині 90-х років В.І. Чупровим зареєстроване нове явище в мотивації молодих людей: їхнє бажання з'єднати навчання з продуктивною працею. У процесі дослідження (1995 р., 2 тис. респондентів, квотна вибірка) було виявлено, що близько 80% підлітків, юнаків і дівчин уже включені в різні сфери вторинної зайнятості. Що стосується праці, то сполучають навчання з роботою 10,8% учнів, у тому числі 6,9% школярів, 11,7% учнів ПТУ, 17,4% студентів технікумів і 15,7% студентів вузів.

Не менше значення при оцінці ефективності і якості освіти має задоволеність процесом одержання знань, самими знаннями, методами і формами їхньої подачі і засвоєння, а також тим, наскільки знання допоможуть молодим людям у їхньому майбутнім житті.

Згідно даних соціологічних досліджень (наприклад, С.Г. Зирянов, 1992) задоволеність освіти низка: приблизно кожен другий робітник (43,3%) і кожен четвертий службовець (26,8%) дали негативну відповідь на це питання. Особливо не задоволені їм робітники, що можна розглядати як обмеження їхніх можливостей у соціальному стані і соціальному статусі, а також констатацію того факту, що школа (і батьки) могли зажадати від них великих зусиль по оволодінню знаннями.

3. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІОЛОГІЇ ОСВІТИ

Молодь вступає в життя — трудову, суспільно-політичну, маючи, як правило, середнє освіти. Однак воно дуже серйозно розрізняється по якості. Значні розходження залежать від соціальних факторів: у спеціалізованих школах з поглибленим вивчанням окремих предметів воно вище, ніж у звичайних масовим; у міських школах вище, ніж у сільських; у денних вище, ніж у вечірніх (змінних). Ці розходження поглибилися в зв'язку з переходом країни до ринкових відносин. З'явилися елітні школи (ліцеї, гімназії) Система одержання освіти явно стає одним з показників соціальної диференціації. Бажана розмаїтість в освіті обертається соціальною селекцією за допомогою освіти.

Суспільство переходить від порівняно демократичної системи освіти, доступної представникам усіх соціальних груп, відкритої для контролю і впливу з боку суспільства, до селективній, елітарній моделі, що виходить з ідеї автономності освіти, як в економічному, так і в політичному аспекті. Прихильники цієї концепції думають, що освіти — така ж сфера підприємницької діяльності, як виробництво, комерція, і тому повинна функціонувати так, щоб приносити прибуток. Звідси неминучість внесення плати за освіти учнями, використання різних систем для визначення рівня інтелектуального чи розвитку обдарованості. Можливість платити й особиста обдарованість — такі струни, з яких плететься сито селекції, із усі зменшуваними осередками в міру просування до вершини освітньої, а потім і соціальної піраміди.