Сторінка
3

Основи структурування соціологічних знань

Самостійною парадигмою в історії соціологічної думки виступає інтегральна соціологія російського, а згодом американського соціолога Пітіріма Сорокіна (1889-1968). Дослідники вважають, що творчість Сорокіна — якісно новий етап у розвитку соціологічної науки, який можна порівняти з революцією Коперніка у галузі природознавства. Його інтегральна (від лат. integer — цілий) об'єднуюча соціологія охоплює всі соціологічні аспекти культури в її найширшому вияві.

Суспільство Сорокін визначає як сукупність людей, які перебувають у процесі спілкування і взаємодіють в одному соціокультурному просторі. Взаємодія, згідно з його вченням, — це найпростіша модель соціального явища, її елементами виступають індивіди, акти (дії) і провідники спілкування (символи інтеракції), тобто мова, писемність, музика, мистецтво, гроші тощо. Все суспільне життя і всі соціальні процеси, на його думку, можуть розглядатися як явища й процеси взаємодії двох або більше індивідів. І навпаки, комбінація різних індивідуальних чи групових взаємодій може відтворити будь-який, навіть найскладніший суспільний процес, соціальну подію, починаючи від захоплення танго і закінчуючи світовою війною та революцією. Сорокін вирізняє різні типи взаємодії і формулює завдання соціології: вона повинна досліджувати соціальні явища, які можна спостерігати, тобто поведінку людей, які взаємодіють і живуть у середовищі «собі подібних».

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Вебер М. Основные социологические понятия.// Вебер М. Избранные произведения. — М.: 1990.

2. Дюркгейм Е., Соціологія і соціальні науки.// Філософська і соціологічна думка. — 1992. — № 5.

3. Краткий словарь по социологии. — М.: 1989.

4. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: Курс лекций. — М.: 1995.

5. Социологический справочник. — К.: 1990.

6. Социология: Наука об обществе. — Харьков: 1996.

7. Социология: Учебное пособие. — М.: 1995.

8. Соціологія: Матеріали до лекційного курсу (Піча В., Семашко О., Черниш Н.) - К., 1996.