Сторінка
5
Окремими проблемами для соціології, у розробку яких Сорокін вносить свою вагому лепту, є:
• проблема реформ і революцій, у розв'язанні якої Сорокін займає позиції поступового реформування суспільства;
• проблема соціальної рівності, яку він відмовляється розуміти абстрактно чи в дусі марксизму;
• проблема соціальної стратифікації (від лат. stratum — прошарок); згідно з Сорокіним, суспільство поділяється не на класи-антагоністи, а на страти, групи, які складають різноманітну соціальну структуру суспільства;
проблема соціальної мобільності (від лат. mobilis — рухомий), яку Сорокін розв'язує через визнання рухомості меж страт та можливості людей вільно пересуватися з однієї страти до іншої, по вертикалі (з нижчої страти до вищої чи навпаки) та по горизонталі (з одної страти до іншої, розташованої поруч); відкрите демократичне суспільство з рівними правами і шансами для всіх громадян це суспільство інтенсивної соціальної мобільності; його гаслом згодом стає вислів: «У США і швець може стати президентом».
Однак найважливішою складовою творчого доробку П.Со-рокіна є, безумовно, його теорія соціокультурної динаміки. Соціокультурна реальність, як нескінченна багатоманітність, охоплює всі можливі прояви соціальної діяльності людини і складається з соціокультурних феноменів різних рівнів. Найвищий з них — соціокультурна суперсистема; системи нижчого рівня — мова, етика, релігія, мистецтво, наука. Історія для Сорокіна — процес закономірних змін всередині соціокультурних систем та наступної заміни однієї супер-системи іншою. Такий перехід супроводжується радикальною трансформацією соціальних інститутів, норм і цінностей, що знаходить свій
прояв у соціальних і культурних кризах, революціях та війнах. З цієї точки зору перша світова війна — це результат величезних переворотів у соціокуль-турній системі західного суспільства.
Сучасний йому стан західної культури Сорокін діагностує як кризовий. Але це, зрештою, є нормальним, бо будь-яка цивілізація переживає стадії зародження, розквіту й руйнації: одна система цінностей стає застарілою, на зміну їй приходить інша. У майбутньому з'явиться нова цивілізація, яка виникне внаслідок конвергенції (від лат. convergere — наближатися, сходитися), тобто станеться набуття різними системами, наприклад, капіталізмом і соціалізмом, загальних або подібних ознак з подальшим злиттям у якісно нове єдине суспільство, в якому будуть збережені позитивні риси й цінності одного й другого ладу. Це, врешті, приведе до утворення змішаного соціокультурного типу, який за сприятливих умов може перерости у «сяючий інтегральний порядок» в цілому світі.
Таким чином, творчий внесок П.Сорокіна в історію сучасної соціологічної думки є надзвичайно вагомим. Йому належать:
• створення всеосяжної макросоціальної соціологічної теорії з залученням елементів мікросоціального аналізу за допомогою принципу інтегрального синтезу;
• розробка структури інтегративної соціології, яка включає соціальну аналітику (вчення про будову суспільства), соціальну механіку (вчення про соціальні процеси) і соціальну генетику (теорію еволюції суспільного життя);
• вироблення й обгрунтування теорії соціальної дії;
• розв'язання проблем горизонтальної та вертикальної мобільності;
• дослідження соціальної структури суспільства і вироблення поняття «соціальна стратифікація» як постійної характеристики будь-якого організованого суспільства;
• створення моделі соціокультурної динаміки, центральною категорією якої виступає цінність.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Піча В.М., Черниш Н.Й., Кондратик Л.Й. З історії української соціологічної думки. — Львів: 2000.
2. Погорілий О.І. Соціологічна думка XX століття: Навчальний посібник. — К.: 1996.
3. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. — К.: 1995.
4. Соціологія: Курс лекцій (під ред.В.М.Пічі) — Львів: 2001.
Завантажити реферат