Сторінка
2

Cтановище дітей та молоді в зарубіжних країнах

зниження частки низької маси тіла при народженні до рівня нижче, ніж 10%;

зниження анемії в жінок від нестачі заліза на одну третину від ріня 1990 р.;

практична повна ліквідація розладів, пов’язаних з недостатністю йоду;

практично повна ліквідація розладів, пов’язаних з недостатністю вітаміна А;

забезпечення всім жінкам можливості годувати своїх дітей годувати своїх дітей виключно груддю впродовж перших чотирьої-шести місяців життя;

створення служб контролю за зростанням дітей і сприяння іхньому зростанню;

розповсюдження знань та надання допоміжних послуг для збільшення виробництва продовольства з метою забезпечення продовольчої безпеки сімей” [2;20]

2. Недовгодованість дітей як болюча проблема сучасності.

Однією з найболючіших проблем дітей в сучасному світі залишається недостатнє харчування. Діти, що страждають від нього, не відчувають голоду і не виявляють помітних симптомів. Втім, ця проблема серйозно порушує права дітей, загрожуючи їхньому фізичному і розумовому розвитку і сприяючи увічненню убозства. Недовгодованість, що має ширші масштаби, ніж підозрюють – кожна третя дитина страждає нею – знижує продуктивність і потенціал всього суспільства.

Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Кофі А. Аннан подає наступні моторошні цифри : “Більше 200 мільйонів дітей у країнах, що розвиваються, в віці до п’яти років недовгодовані…Недовгодованість є супутньою причиною більше половини з майже 12 мільйонів випадків смерті дітей в віці до п’яти років на рік у країнах, що розвиваються” [2;6].

Часто-густо такі діти назавжди втрачають розумові здібності, хворіють частіше за інших. Якщо ж їм вдається дожити до дорослого віку, вони мають стійкі розумові чи фізичні вади.

Причинами таких явищ є надто раннє припинення грудного годування, недостатнє розуміння потреб дітей у харчуванні, давні забобони, що прирікають жінок та дітей на убозство. Тільки на шляху співробітництва між місцевими властями, неурядовими організаціями, урядами і міжнародними установами можна подолати проблему недовгодованості дітей та створення їм гідних фізіологічних умов для розвитку.

Велика небезпека дитячої недовгодованості пов’язана ще й з тим, що вона уявляє собою приховану небезпеку, тобто практично не викликає стурбованості громадськості. “Три чверті дітей у світі, які вмирають від причин, пов’язаних з недовгодованістю, перебувають у тому стані, який фахівці з харчування класифікують як легка чи помірна недовгодованість, і для стороннього спостерігача ці цифри нічого не кажуть про про масштаби даної проблеми…Проте такі надзвичайні ситуації, як теперішня криза в районі Великих Озер у Центральній Африці і в Корейській Народно-Демократичній Республіці, почасти призводять до виникнення найсерйозніші форми недовгодованості” [2; 9-10].

Водночас недовготованість дітей притаманна не тільки країнам, що розвиваються (хоча насамперед саме їм). В високорозвинутих країнах диспропорції в доходах та скорочення соціального захисту також призводять до небезпечних наслідків щодо харчування дітей.

Описуючи масштаби недовгодованості в докладі “Становище дітей у світі, 1998 р.”, директор-виконавець Дитячого фонду ООН Керол Белламі повідомляє : “Половина дітей в Південній Азії недовгодовані. В Африці кожна третя дитина має недостатню вагу, а в деяких країнах цього континенту вгодованість дітей погіршується” [2;10].

Недовгодовані діти вмирають від звичайних хворіб частіше за тих, хто харчується нормально. Недостатнє харчування на ранніх стадіях життя (зокрема, на ембріональній) спричиняє розвиток на пізніших етапах життя хронічних захворювань, зокрема, коронарних хворіб серця, діабета й гіпертонії. З огляду на небезпеку недовгодованості для здоров’я найбільш вразливими виявляються діти в період від внутрішньоутробного розвитку до трьох років та жінки до та після вагітності та лактації.

Недовгодованість пов’язана також з такою хворобою, як малярія. “В деяких частинах Африки, де поширена малярія, приблизно кожен третій випадок недовгодованості дитини викликано малярією…Вагітні жінки більше піддаються малярії, а діти хворих на малярію матерів піддаються більшому ризику недостатньої маси тіла при народженні і анемії” [2;10].

Часто-густо причиною недовгодованості буває брак тих чи інших харчувальних речовин, наприклад білково-енергетичний дефіцит раціону, розлади, пов’язані з недостатністю йоду, недостатність заліза і вітаміну А тощо.

Кожний з факторів загрожує організмові по-різному. Наприклад, брак йоду може зашкодити розумовим здібностям, недостатність фолієвої кислоти в майбутніх матерів може спричинити природжені вади в дітей, наприклад розколину хребту, а недостатність вітаміну D зашкоджає правильному формуванню кістяка, зокрема, викликає рахіт.

“Давно відомо, що недостаність вітаміну А, до якої схильні близько 100 млн. дітей молодшого віку в усьому світі, викликає сліпоту. Проте чимдалі більше стає зрозуміло, що навіть легка недостатність вітаміну А послаблює імунну систему, знижує опірність організму до діареї, яка щороку вбиває 2,2 млн. дітей, а також до кору, що вбиває приблизно 1 млн. дітей на рік” [2;11].

Як свідчить досвід країн, які успішно долають соціально-економічну відсталість, велику роль у боротьбі проти недовгодованості дітей відіграють такі заходи, як поліпшення доступу жінок до освіти, збагачення основних продуктів харчування необхідними живільними речовинами, широке розповсюдження практичної інформації і збільшення державних видатків на соціальний сектор. Важливі також законодавчі і політичні заходи боротьби з дискримінацією щодо жінок та їхнею експлуатацією, а також заходи, що дозволяють жінкам мати доступ до ресурсів і послуг на всіх рівнях суспільства. Велике значення має також освіта дівчат і жінок.

“В більшості країн, де харчування поліпшилося за останні два десятиріччя, також спостерігалися відносно високі темпи економічного зростання впродовж досить тривалого періоду…В Індонезії, наприклад, економічне зростання в період 1976-1986 років супроводжувалося 50-відсотковим збільшенням доходів 40 відсотків найбіднішого населення…Ряд країн, таких, як Об’єднана Республіка Танзанія, досягли широкомасштабного поліпшення харчування без значного загального економічного зростання” [2;42-43]

7. Зарубіжні дитячі і молодіжні організації та неформальні об’єднання молоді на сучасному етапі.

Одним з найбільш розповсюджених у світі рухів дітей і молоді є скаутинг (від англ. scout – розвідник), заснований 1907 року відставним англійським генералом Р. Баден-Пауелом. Скаутинг уявляє собою велику всесвітню гру. Дітям не нав’язують знань, в них пробуджують цікавість та бажання пізнати те, що знають дорослі. Скаутів насмперед вчать виживати у природних умовах. Головний скаутський принцип : від інтересів особистості до інтересів колективу, а не навпаки, як вчили колишніх радянських піонерів.