Сторінка
2
Діяльність банку має бути спрямована на створення нових кредитних інструментів та нових методів ціноутворення в практиці кредитування привабливих для клієнтів і припустимих для банку з погляду дохідності та безпеки. До ціни кредиту повинні входити витрати, пов'язані з наглядом за кредитом, зокрема за забезпеченням та за фінансовим становищем позичальника. Слід також враховувати категорію клієнта. Доцільно проводити різну цінову політику відносно різних категорій клієнтів. Якщо клієнт приносить банку значний обсяг платежів за іншими операціями, банківську маржу доцільно скоротити.
Комерційний кредит
Комерційні кредити надаються фірмами-виробниками товарів чи послуг своїм клієнтам і полягають у продажу товару або наданні послуг на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений термін і під процент. Покупець сплачує кошти за поставлений йому товар (виконані роботи чи послуги) через певний проміжок часу, який називається кредитним періодом. При цьому сума платежу включає як вартість товару, так і процент за наданий кредит, тобто процент за можливість користування коштами протягом кредитного періоду. Комерційний кредит передбачає передання права власності на товари у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів покупцем незалежно від часу погашення заборгованості. Комерційні кредити, надані підприємствами, відображаються в таких статтях активів балансу, як розрахунки з дебіторами або рахунки до отримання. Кредити, отримані підприємствами від інших суб'єктів господарювання, відображаються в статтях пасивів — розрахунки з кредиторами або рахунки до сплати. Комерційне кредитування є необхідним результатом розвитку конкуренції на ринку товарів і послуг. На відміну від банківських комерційні кредити надаються підприємствами не з метою отримання прибутку від надання кредитних послуг, а з метою збільшення прибутковості та ефективності основного виду діяльності.
Комерційне кредитування, як і банківське, пов'язане з умінням правильно оцінювати й ефективно управляти кредитним ризиком. Однак, якщо банк при поганому управлінні кредитним ризиком може стати банкрутом, корпорація-кредитор у разі наявності проблем з погашенням дебіторської заборгованості може звернутись до фінансових посередників — факторингових фірм і певною мірою вирішити свої проблеми.
Комерційний кредит у країнах з розвиненою ринковою економікою є продажем на умовах відстрочки платежу з чітко обумовленим кінцевим терміном погашення заборгованості та механізмом проведення розрахунків. В умовах перехідної економіки продукція реалізується, як правило, на умовах передоплати. Реалізація продукції та послуг у кредит з оформленням кредиту вексельною угодою обумовлена неможливістю реалізувати продукцію на інших умовах і відсутністю у покупців продукції наявних грошових коштів для своєчасної оплати. При цьому досить часто зустрічаються випадки тимчасового користування грошовими коштами іншого підприємства на безоплатній основі, що не можна назвати комерційним кредитуванням. Це випадки надходження передоплати на підприємство і затримка з відвантаженням продукції або відвантаження продукції і затримка в надходженні оплати за відвантажену продукцію. В першому випадку кредитором виступає покупець продукції, в другому — її продавець. Можливість користуватись коштами інших суб'єктів господарювання на безоплатній основі переважно пов'язана з низьким рівнем фінансової та юридичної підготовки менеджерів підприємств-кредиторів та з багатьма зовнішніми чинниками.
При комерційному кредитуванні, як і при банківському, для задовільного управління кредитним ризиком потрібно проводити ефективну кредитну політику, а також уміти кваліфіковано управляти кредитним портфелем (дебіторською заборгованістю) та процедурою кредитування.
Основними параметрами дебіторської заборгованості, які мають визначатись кредитною політикою підприємства на основі глибокого аналізу особливостей фінансово-господарської діяльності підприємства та конкурентного середовища, є обсяг дебіторської заборгованості (обсяг продажу в кредит) та середній термін погашення заборгованості. Основними проблемами, які повинні вирішити менеджери підприємства, формуючи кредитну політику фірми, є:
• визначення максимально допустимих рівнів ризику;
• визначення оптимального кредитного періоду;
• встановлення системи знижок;
• встановлення механізму інкасації коштів.
Визначення максимально допустимих рівнів ризику полягає у визначенні оптимального співвідношення між обсягом продажу в кредит та розміром можливих втрат при кредитуванні покупців різного класу. Збільшення прибутку від збільшення обсягу продажу в кредит повинно перевищувати можливі збитки від реалізації товару менш надійним покупцям. Оцінка можливих втрат від продажу в кредит складається з оцінки кредитоспроможності потенційних та реальних покупців, встановлення відповідних кредитних рейтингів (п. 19.6) та ризиків неповернення для них, а також у подальшому обчисленні розміру можливих втрат від кредитування покупців різного класу. Як правило, для покупців з різним рівнем кредитоспроможності встановлюються різні умови кредитування. Чим нижчий кредитний рейтинг покупця, тим жорсткішими будуть умови кредитування. В табл. 19.6 наведено коефіцієнти втрат для покупців різних категорій ризику.
При комерційному кредитуванні, як і при банківському, кредитування покупців низьких категорій (6—8) не здійснюється, хоч і допускаються вищі категорії ризику та вищі рівні втрат. Покупці 6— 8 категорій, як правило, оплачують вартість товарів у момент поставки або на умовах передоплати.
Таблиця 19.6. Коефіцієнти втрат для покупців різних категорій ризику
Завантажити реферат