Сторінка
2

Управління банківськими ризиками

При відкритій довгій валютній позиції (якщо сума активів та позабалансових вимог у певній валюті перевищує суму балансових і позабалансових зобов'язань у цій валюті) банк може зазнати втрат у разі підвищення курсу національної валюти відносно іноземної. При відкритій короткій валютній позиції (сума балансових та позабалансових зобов'язань у певній валюті перевищує суму активів і позабалансових вимог у цій валюті) банк може зазнати втрат у разі підвищення курсу іноземної валюти відносно національної. Тільки при закритій валютній позиції (якщо сума активів та позабалансових вимог збігається із сумою балансових та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті) банк не підпадає під валютний ризик.

З метою обмеження максимальних рівнів валютних ризиків для вітчизняних банків встановлено такі нормативи відкритої валютної позиції.

1. Норматив загальної відкритої валютної позиції, що розраховується як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції до капіталу банку. (Значення нормативу не перевищує 35%.)

2. Норматив довгої відкритої валютної позиції в усіх іноземних валютах, що обчислюється як співвідношення довгої відкритої валютної позиції в усіх іноземних валютах у гривневому еквіваленті до капіталу банку. (Значення нормативу не перевищує 30%.)

3. Норматив короткої відкритої валютної позиції в усіх іноземних валютах, який визначається як співвідношення короткої відкритої валютної позиції в усіх іноземних валютах у гривневому еквіваленті до капіталу банку. (Значення нормативу не перевищує 5%.)

Основними прийомами управління валютним ризиком, що застосовують для страхування від падіння курсу національної валюти, є зменшення активів та збільшення зобов'язань у національній валюті, зменшення зобов'язань в іноземних валютах та коротке хеджування на ринку строкових угод. Прикладами управління валютним ризиком при очікуваному падінні курсу національної валюти можуть бути укладання форвардів на продаж національної валюти, прискорення отримання дебіторської та можливе нарощування кредиторської заборгованості в національній валюті, прискорення, якщо це можливо, виплат в іноземній валюті. Стратегії управління валютним ризиком при очікуваному зростанні курсу національної валюти спрямовані на збільшення інвестицій та зменшення зобов'язань у національній валюті.

Отже, основними стратегіями управління валютним та процентним ризиками є спекулятивні операції при сприятливих умовах та хеджування при несприятливих. При несприятливих змінах у кон'юнктурі ринку, які можуть призвести до втрат, банк застосовує різні стратегії хеджування строковими контрактами, а при сприятливих — реалізує різноманітні спекулятивні стратегії.

Управління ліквідністю полягає переважно в управлінні ліквідними коштами, а також в управлінні графіками погашення позик та виконанні відповідних дій у майбутньому, спрямованих на підтримку показників ліквідності на належному рівні. Банки підтримують відповідний рівень ліквідності, для того щоб вчасно виконати зобов'язання перед вкладниками банку та задовольнити попит на позики з боку потенційних позичальників. Для підтримки ліквідності на належному рівні вони максимально узгоджують за термінами активи і пасиви і відмовляються в разі потреби від більш доходних, але менш ліквідних можливостей. При цьому стабільні банки мають більші можливості управління ліквідністю, ніж нестабільні банки, тому вони можуть більшою мірою використовувати в своїй діяльності кошти грошового ринку.

Рекомендована література

1. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІП.

2. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 29 вересня 1997 р. № 323.

3. Положення про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 17 листопада 1997 р. № 380.

4. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Затверджена постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368.

5. Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина. — М., 1998.

6. Вступ до банківської справи / За ред. М.І. Савлука. — К., 1998.

7. Панова С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. — М., 1996.

8. Черкасов Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. — М., 1995.

9. Роуз П.С. Банковский менеджмент. — М., 1997.