Сторінка
2

Світові ринки сировинних, продовольчих і промислових товарів

Нагадаємо читачеві основні ознаки зазначених секторів:

Первинний сектор — галузі промисловості, що спеціалізуються на обробці або перетворенні сировинних матеріалів (basic processing or the conversion of raw materials).

Вторинний сектор — галузі промисловості, що надають корисності матеріалам, виготовленим первинним сектором (to form utility to the materials produced by the primary sector).

Третинний сектор — економічна діяльність, пов'язана з обміном і споживанням товарів і послуг (exchange and consumption of goods and service).

Отже, з огляду на викладене є всі підстави вважати, що термін "commodity" висвітлено досить повно і вітчизняний читач матиме належне уявлення про зміст поняття в англомовній літературі.

У "The Penguin Dictionary of Human Geography" (1997 p., с 196) зазначено, що товаром (good) є все, що задовольняє потребу (anything which satisfies a want).

В "Oxford Paperback Encyclopedia" (1998 p., с 587) у нотатці "Goods" вміщено інформацію, що товаром є "фізичні commodities, які прямо або опосередковано задовольняють людські потреби. Споживчими товарами (consumer goods) або товарами кінцевого попиту (final-demand goods) є ті, що використовуються з метою споживання. Вони можуть бути поділені на товари нетривалого використання (non-durable goods), зокрема їжа, та тривалого використання (durable goods), наприклад, холодильники. Товарами виробничого призначення (producer goods) є товари, що використовуються для виробництва інших товарів і послуг. Вони включають проміжні (intermediate) товари, тобто сировину і напівготові вироби (semi-finished items), та нерухомі капітальні товари (будинки й обладнання). Послуги звичайно відрізняються від товарів з огляду на їх невідчутну сутність (intangible nature). Публічними товарами (public goods) є такі, що не вичерпуються (are not depleted) при споживанні окремою особою, наприклад, вуличне освітлення або національна оборона".

Далі наведемо стислу характеристику основних товарів, що перебувають в обігу у сфері міжнародної торгівлі.

Промислові товари

У світі відсутній єдиний ринок товарів промислового виробництва, існує величезна кількість ринків конкретних промислових товарів. Світовий ринок промислових товарів слід розуміти як сукупність операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання різних країн щодо реалізації виготовлених промислових товарів.

Промислові товари можуть бути цілком змонтованими і готовими для використання, а також перебувати у розібраному вигляді, наприклад, машини і обладнання часто постачаються у вигляді комплектів. Далі стисло розглянемо найважливіші групи промислових товарів сучасного світового ринку.

Продукцією мікроелектроніки є напівпровідники, інтегральні схеми та їх складові, електронні компоненти та їх елементи. Японія, чотири "тигри" Південно-Східної Азії — Південна Корея, Тайвань, Гонконг (нині Сянган — складова КНР) і Сінгапур, а також країни Тихоокеанського регіону належать до основних світових виробників продукції мікроелектронної промисловості.

США вже не є світовим лідером у галузі мікроелектроніки, але продовжують відігравати велику роль у міжнародній торгівлі цією продукцією, залишаючись "мікроелектронним гігантом".

Значні обсяги мікроелектронної продукції виробляють також Канада і країни Західної Європи. Широкого поширення набула внут-рішньоєвропейська торгівля продукцією мікроелектроніки.

Сталеливарна продукція. На початку 90-х років XX ст. у США імпорт сталі перевищував її експорт. Західна Європа залишалася найбільшим виробником сталі у світі і лідирувала у торгівлі продукцією сталеливарної промисловості. У 1992 р. у межах внутрішньорегіо-нальної торгівлі було реалізовано продукції сталеливарної промисловості на суму понад 40 млрд дол.

Найвагоміший потік сталеливарної продукції до країн, що розвиваються, спрямовувався з Японії та країн Західної Європи. Країни, що розвиваються, не мають значних власних потужностей для виробництва сталі. Частка Африки у світовому обсязі виробництва сталі становить лише 1 %.

Протягом періоду після Другої світової війни США і країни Західної Європи продавали продукцію сталеливарної промисловості за завищеними цінами, що зумовило появу виробників-конкурентів у Бразилії, Південній Кореї, Тайвані та Японії. Якщо раніше конкуренція на ринку сталеливарної продукції відбувалася у межах країн, то нині вона стала передусім міжнародною.

Текстиль і одяг. Протягом 1950-х років США і Західна Європа ще були найбільшими у світі виробниками продукції легкої промисловості. Невдовзі ця трудомістка галузь почала мігрувати до країн, що розвиваються. Країни Південної та Центральної Америки, Африки, Середнього Сходу, Південної та Східної Азії перетворилися на виробників світового масштабу. Далекий Схід, Індія та Китай є основними текстильними центрами. Країни, що розвиваються, забезпечили у 1992 р. експорт текстилю й одягу на суму понад 78 млрд дол. Гонконг перетворився на світового лідера з експорту одягу.

ФРН та Італія лідирують в експорті текстилю. За станом на 1990 р. на Західну Європу припадало 47 % вартості світового потоку продукції галузі, на країни Східної Азії — 43 %. Ці два регіони визначають світовий ринок продукції галузі, інші регіони мають незначну частку світової торгівлі продукцією текстильної і швейної промисловості.

Обсяг продукції автомобілебудування країн Європейського Союзу, що реалізовувався на їх внутрішніх ринках, був найбільшим у світі потоком автомобілів у сфері міжнародної торгівлі у 1990 р. і становив 72 млрд дол. Країнам Європейської зони вільної торгівлі також було реалізовано продукції автомобілебудівної промисловості на суму 8,5 млрд дол. Найбільшим європейським експортером була ФРН, друге місце посідала Франція. Експорт автомобілів і запчастин з країн ЄС на ринок США становив у 1992 р. близько 4 млрд дол.

СРСР і країни Східної Європи свого часу не відігравали помітної ролі на світовому ринку автомобілів.

У 1997 р. Японія експортувала до США автомобілебудівної продукції на 21 млрд дол. Японські автомобілебудівники протягом 70-80-х років захопили провідні позиції на світовому ринку автомобілів. На початку 90-х років продукція японської автомобілебудівної промисловості становила понад чверть ринку автомобілів США.

У 1990 р. американські компанії "Дженерал моторз" і "Форд" були найбільшими у світі виробниками автомобілів. У табл. 1 перелічені найбільші світові виробники легкових автомобілів у 1990 р. Наведені дані свідчать про значне поширення транснаціональних корпорацій в автомобілебудівній промисловості світу — велика частка продукції припадає на зарубіжні філіали компаній. Автомобілі, що виготовляються на японських заводах у США, одержали назву "японських трансплантатів". "Трансплантати" є не лише японськими, а й американськими, німецькими, французькими тощо.