Сторінка
2

Природні ресурси та корисні копалини Землі

Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає їх комплексне освоєння, застосування у виробництві енерго- та ресурсозберігаючих технологій, активне впровадження оборотного (або повторного) використання ресурсів. У багатьох економічно розвинутих країнах послідовно реалізується саме така політи­ка. Найглибшій утилізації (вторинному використанню) підлягають промислові та побутові відходи в Японії, країнах Західної Європи та США. Виробництво з ви­користанням повторних ресурсів чорних та кольорових металів, паперово-кар­тонних виробів, будівельних матеріалів, скла та інших дає значну економію мінеральних, біологічних ресурсів та енергії.

Водні ресурси складова частина невичерпних природних ресурсів. Це - во­ди суходолу (річок, озер, льодовиків, штучних водойм, боліт, підземних вод, ґрунтової вологи, снігового покрову), морів, океанів.

Вода - одна з найпоширеніших речовин у природі. На Світовий океан припа­дає 361 млн км2, або 71 %, загальної площі поверхні Землі. Площа всіх внутрішніх водойм суходолу становить близько 3 % площі земної кулі. Майже 10 % суходолу вкрито льодовиками.

Із загальних запасів води на Землі (1386 км3) 96,5 % припадає на води Світо­вого океану. Об'єм підземних вод становить понад 23 400 тис. км3, в льодовиках міститься 24 064 тис. км3, в озерах - 176 тис. км9, в болотах - 11,5 тис. км3, в річках - 2,12 тис. км3. Але прісної води тільки 2,5 % усієї води на Землі, до то­го ж понад 2/3 її законсервовано в льодовиках та сніжниках. Використовується ж тільки 0,0002 % загальних запасів прісних вод. У багатьох районах великі річки та озера знаходяться на порівняно мало освоєних територіях. Наприклад, Амазон­ка, річки Росії та Канади, що впадають в Північний Льодовитий океан.

Проблема нестачі води в густозаселених регіонах Землі пов'язана також із знач­ним забрудненням вод річок та озер в результаті господарської діяльності. Брудна вода стає непридатною для пиття, використання в побуті, зрошення сільськогоспо­дарських земель та використання в промисловості. Процес забруднення вод особли­во інтенсивно розвивається в останні 20-30 років. До цього проблеми, пов'язані з за­брудненням вод, мали локальний характер. Можна сказати, що на очах одного по­коління виникла одна з найбільших проблем людства - проблема води, яка охоп­лює і ц комплексне використання та охорону.

Один з найбільших споживачів води - сільське господарство. Так, на вирощування 1 т цукрових буряків витрачається 130-160 м3 води, 1 т пшениці - 800-1200, 1 т бавовни-сирцю - 4000-5000, рису - 5000-7000 м3. Багато води споживає промисловість. На виробництво 1 т бавовняної тканини витрачається близько 250 м3 води, 1 т аміаку - близько 1000 м3. До найбільших споживачів води належать також теплові електростанції.

Земельні ресурси - землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях національної економіки; вид відновлюваних природних ресурсів,

що характеризуються територією, якістю грунтів, кліматом, рельєфом, гідроло­гічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси - основа розміщення госпо­дарських об'єктів, головний засіб виробництва в сільському, лісовому та інших гос­подарствах, де використовується і відіграє роль родючість грунтів. Земельний фонд становить 133,9 млн км", або 26,3 % загальної площі планети Земля. Сільськогоспо­дарськими землями (включаючи ріллю, луки, пасовища, сади, плантації) зайнято близько 35 %, лісами та чагарниками - понад 30 %, населеними пунктами, про­мисловістю та транспортом - 3 % земельного фонду світу. У світі нині розорано і об­робляється 10,8 % загальної площі земельних ресурсів, зайнято луками та пасови­щами 23,2 %, загальна площа сільськогосподарських угідь становить 34 % (мал. 7). Тенденція зростання кількості населення і зниження землезабезпеченості за­гострюють необхідність розширення загальної площі сільськогосподарських зе­мель. За останнє десятиліття їх площа зросла в світі на 360 млн гектарів.

Відтворення ґрунтового покриву відбувається дуже повільно, зі швидкістю 0,2-2 см за 100 років, тобто на утворення мінімально необхідного для землероб­ства шару грунту потужністю 18 см потрібно 1000 років. Головна і найбільш серйозна проблема - опустелення земель через вирубування лісів, знищення природного покриву, розорювання, неправильну експлуатацію, надмірне випасання худоби, а також внаслідок промислового забруднення грунтів і водойм, що негативно позначається на рослинному покриві. За даними 00Н, понад 40 % земної поверхні стали пустелями або перебувають під загрозою опустелення.

Сучасний розподіл земельних ресурсів по найбільших регіонах світу має та кий вигляд. Площа земельного фонду країн Західної і Центральної Європи (без країн колишнього СРСР) становить 473 млн гектарів, з яких 147 млн гектарів (близько 30 %) зайняті ріллею і плантаціями. В цілому, незважаючи на високу густоту населення, земельні ресурси цієї території використовуються до­сить ефективно, чому сприяє найнижча серед усіх частин світу частка неродючих та незручних земель, в основному сприятливий для сільського господарства клімат та рельєф. Частка сільськогосподарських земель становить 48 % загального земельного фонду.

Структура земельного фонду Азії (без країн колишнього СРСР) значноч мірою визначається наявністю посушливих або перезволожених територій, як займають майже 60 % території Азії, до того ж на гірський рельєф припадає близко 50 % її площі. Площа земельного фонду Азії - 2 679 млн гектарів, яких 456 млн гектарів припадає на ріллю та плантації. Гострий дефіцит земель них ресурсів відчувається в країнах з найбільшою густотою населення (Сінгапур Японія, Індія, Китай, Бангладеш, Республіка Корея).

Оскільки в Африці величезні території належать до аридних, земельні ресурси материка мають низький потенціал. Площа земельного фонду тут становить 2 965 млн гектарів і тільки 183 млн гектарів зайнято ріллею та плантаціями.

Площа земельного фонду Північної Америки становить 2 139 млн гектарів, з яких 273 млн гектарів займають рілля та плантації. Більша частина земельного фонду материка припадає на СІ11А та південь Канади: близько 70 площі оброблюваних земель і 65 % пасовищ в Північній Америці знаходиться н території 48 компактно розташованих штатів СП1А. Значні території у високих широтах (Канадський Арктичний архіпелаг, Гренландія) не входять до складу продуктивних земель.

На Південну Америку припадає 13,5 % світового земельного фонду. Площа земельного фонду Південної Америки становить 1 754 млн гектарів, з яких 139 млн гектарів припадає на ріллю та пасовища.

Площа земельного фонду Австралії та Океанії становить 843 млн гектарів. З них обробляються 48 млн гектарів (близько б % площі земельного фонду). Пасовища займають досить значну територію - 460 млн гектарів (понад 54 % площі земельного фонду). Незважаючи на переважно рівнинний рельєф Ав­стралії і значну теплозабезпеченість, земельні ресурси цього материка мають у Цілому незначний потенціал продуктивності через нестачу вологи.