Сторінка
2

Заключна частина промови прокурора

«А козак дівчину та й вірненько любить, а займать не посміє».

Суд виніс вирок: п 'ять років позбавлення волі.

Промова прокурора при відмові від обвинувачення

Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовити­ся від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови (ч. З ст. 264 КПК України).

Розкриваючи поняття відмови прокурора від обвинувачення, Іван Вернидубов зазначає, що за змістом вона виражає негативне рішення прокурора для себе щодо питання про винність підсудного незалежно від того, яке рішення у такому випадку прийме суд. Підкреслюється, що відмова від обвинувачення відображає певний аспект процесуальної самостійності прокурора в суді, реалізує ви­могу наказу Генерального прокурора України № 5 від 4 квітня 1992 року «Про недопустимість нав'язування прокурорам-учасникам судового розгляду позиції, з якою вони не згодні».

Інша річ, що самостійність прокурора не може бути довіль­ною, нічим не зумовленою. Вона має базуватися на сукупності та­ких обставин, які виступають як основа відмови від обвинувачен­ня, що визначає суб'єктивно-правовий характер такої дії. Це озна­чає, що заперечення обвинувачення для прокурора є правовою не­обхідністю, реалізація якої вимагає втілення у конкретній прак­тичній дії — заяві про відмову від державного обвинувачення. Звідси висновок — відмова від обвинувачення не тільки право, але й обо­в'язок прокурора.

Відмовитися від обвинувачення прокурор може лише після того, як досліджено докази, коли закінчено судове слідство. Закон не вказує мотивів і причин відмови прокурора від обвинувачення. Прак­тика показує, що ними найчастіше бувають:

• виявлення в ході судового розгляду нових обставин, які спро­стовують обвинувачення;

• інша оцінка прокурором зібраних у справі доказів.

В основі промови прокурора при відмові від обвинувачення має бути глибокий всебічний аналіз зібраних і перевірених у суді до­казів. Прокурор не може безпідставно, без аргументації заявити суду, що не підтримує обвинувачення і відмовляється від нього.

Відмова прокурора від обвинувачення не звільняє суд від обо­в'язку розглядати справу далі й на загальних підставах вирішувати питання про винність підсудного (п. 4 ст. 264 КПК). Тому, щоб пе­реконати суд в обгрунтованості і правильності своєї відмови, про­курор має довести, чому підсудний повинен бути виправданий.

Побудова промови, головним чином, повинна бути спрямова­на на обгрунтування мотивів відмови від обвинувачення. Уявляєть­ся, пише І. Вернидубов, що навряд чи доцільним буде тут вступ про суспільно-політичну оцінку інкримінованого злочину, оскіль­ки прокурор перед промовою вже втратив переконання в законності та обгрунтованості обвинувачення. Думається, що при відмові від обвинувачення прокурору доцільно розпочати свою промову з роз'яс­нення суті і значення вимог ч. 2 ст. 36 Закону України «Про проку­ратуру», розкрити роль прокурора в судовому розгляді, його зав­дання.

Далі, виходячи з предмета судової промови, пропонується її структура:

• викладення фактичних обставин справи, як вони були вста­новлені попереднім слідством;

• заява про непідтвердження обвинувачення в суді — про відмову від обвинувачення;

• аналіз та оцінка доказів, зібраних і досліджених під час по­переднього і судового слідства;

• фактичні обставини й юридичні підстави від державного об­винувачення;

• причини необгрунтованого притягнення особи як обвину­ваченого до кримінальної відповідальності, пропозиції щодо їх усу­нення;

• пропозиції з поновлення порушених прав підсудного;

• пропозиції про подальшу долю справи.

Психологічно прокурору важко відмовитися від обвинувачення, особливо тоді, коли він сам затверджував обвинувальний вис­новок, чим і пояснюється та обставина, що на практиці відмов від обвинувачення мало. Частіше прокурори йдуть на компроміс, про­сять суд направити справу на додаткове розслідування, в ході якого закривають справу.

Обгрунтована відмова прокурора від обвинувачення переконує присутніх у залі судового засідання, що прокурор дійсно стоїть на сторожі закону. Обвинувачує тільки винних. Такі прокурори закін­чують свою судову промову словами: