Сторінка
2

Інші послуги сучасних фінансових посередників

На практиці часто зустрічаються випадки, коли підприємство вирішує звернутися до консультантів з метою постановки системи управління. Як правило, компанії, що ініціюють подібні внутрішні зміни, являють собою систему з усталеною організацією основних процесів: постачання, виробництво, збут. Фінанси у таких компаніях є сполучним елементом та індикатором основних процесів. Коли керівництво компанії бачить, що фінансова функція в ній здійснюється не завдяки, а усупереч їхнім діям і очікуванням, воно розуміє, що домогтися підвищення ефективності існуючої структури неможливо без проведення змін. Усвідомлення проблеми стає причиною звернення до фінансового консультанта.

Сьогодні таке звернення можна порівняти з відвіданням дантиста. Процес «лікування» – затяжний і болісний. Спочатку аналізуються внутрішні резерви і ставки у вирішенні проблем робляться на власних спеціалістів. У ролі рятувальників найчастіше є фінансисти та економісти. І без того занадто завантажені роботою, вони не мають достатньо часу, щоб виявити і «вилікувати» проблему. До того ж, будучи працівниками одного з підрозділів підприємства, не завжди можна розраховувати на достатню лояльність колег з інших відділів, без чого скласти цілісну картину існуючих процесів досить проблематично.

Навіть коли проблему знайдено, запропоновані шляхи її вирішення можуть так і залишитися на папері. Адже в них будуть задіяні інтереси тих чи інших менеджерів, що брали участь у прийнятті рішень. У кінцевому результаті менеджери або дають відбій на впровадження змін, або, дотримуючись вольового рішення керівника (власника), залучають консалтингову фірму. На цьому етапі дехто намагається заощадити. Але потрібно чітко розуміти, що вирішити серйозну проблему, на яку вже було витрачено чимало внутрішніх ресурсів, може лише фірма, що володіє висококваліфікованими спеціалістами, а процес знайдення рішень займе якийсь час.

Джерелами надання інформації для формування кредитних історій законопроектом передбачені відомості, які надаються самими учасниками кредитних бюро, а також відомості загальнодоступних реєстрів та інших публічних баз даних, зокрема, відомості щодо заборгованості суб’єкта кредитної історії за податками, рішення судів, що стосуються виникнення, виконання та припинення зобов’язань за укладеним кредитним правочином.

Зрозуміло, що інформація, яка надається учасникам кредитного бюро, не є гарантією повернення кредиту або сплати товарів та послуг, наданих у кредит. Інформація з кредитних історій є одним із джерел інформації для прийняття виваженого рішення про надання відповідної послуги учасником бюро кредитних історій.

Отримати інформацію з бюро мають можливість тільки організації, які уклали з ним угоду на передачу кредитних історій своїх позичальників (за їх згодою) і стали учасниками кредитного бюро.

Якщо кредитна організація не є учасником бюро і не надає інформації по власних клієнтах, то вона, відповідно, не має доступу до кредитних історій, які надані іншими організаціями-учасниками. У результаті кредитор, який не бажає надавати інформацію по своїх позичальниках, не має можливості доступу до кредитних історій, які надані іншими організаціями-учасниками бюро і опиняється в так званому “інформаційному вакуумі”.

Починаючи з 1993 року, кредитні бюро створені в Естонії (1993 р.), Іспанії (1994 р.), Бразилії (1996 р.), Польщі (1997 р.), Мексиці (1997 р.), Туреччині (1999 р.), Чехії (2002 р.). Продовжується робота з розробки законодавства і створення кредитних бюро в Узбекистані, Казахстані та Росії.

Досвід країн, де діють кредитні бюро, свідчить, що добровільне формування кредитної історії змінює психологію позичальника, оскільки формування позитивного іміджу буде вигідно з економічного погляду, а для невеликих підприємств – це безкоштовна реклама їх ділової репутації та кредитоспроможності. Відмова позичальника від формування власної кредитної історії ставить його у невигідне становище у порівнянні з тими, хто дав згоду, та, крім того, дає змогу оцінити його готовність щодо своєчасного повернення кредиту.

Так, наприклад, завдяки рейтингам Standard & Poor’s, Moody’s та Fitch інвестор вивчає перспективність капіталовкладень у той чи інший проект. Трапляється, що будівничі рейтингів помиляються, й інвестор програє. Порте це не привід нехтувати оцінками «аналітичної трійки», адже альтернативи цим впливовим агенціям наразі не існує.