Сторінка
3

Методологічні аспекти аналізу наукового рівня пізнавальної політології

Розгляд системного підходу в обґрунтуванні елітогенезу в політичній системі показав нульовий результат у цьому дослідженні (відсутність системного підходу).

Критики вищезазначеної методики можуть висунути й антисистемні аргументи:

1. Не всі політологи володіють системним аналізом.

2. Інші політологи володіють і використають інші теоретико-методологічні парадигми (синергетичний, цивілізаційний глобалістський, екоцентричний та інші підходи).

3. Можливі не тільки теоретичні, а й емпіричні підходи до аналізу політичних систем без використання методологічних парадигм.

Так, ці аргументи переконливі. Але в пропонованій методиці, крім системного аналізу, є й інші одиниці контент-аналізу, сукупність яких дає загальне уявлення про рівень теоретико-методологічного обґрунтування й практичної значимості політологічних досліджень. Якби в Україні не було політичної кризи, то й не треба було б піднімати питання про шляхи раціоналізації (реконструкції) існуючої політичної системи. Якби не було кризи, то можна було б підтримувати тільки пізнавальні (гносеологічні) дослідження. І якби в науковому світі не були б розроблені критерії коректного політологічного дослідження ([1; 5; 6; 9; 10; 13]), то можна було б і не пред'являти настільки високих вимог до порівняльного аналізу політологічних досліджень.

Загальна модель. На підставі пілотажного дослідження спробуємо виявити загальну модель теоретико-методологічного рівня політичних досліджень української політичної системи. Через фрагментарність (відсутність вибіркової сукупності) нижчеподані моделі можна сприймати лише як фрагмент, як першу гіпотезу про теоретико-методологічний рівень досліджень.

Репрезентативність вибірки. Попередній аналіз загальної кількості (172 статті) в альманасі «Грані» виявив 20 статей, де досліджено українську політичну систему загалом або елементи цієї системи у взаємозв'язку з процесами реформування. Ці 20 статей — джерельна база (вибіркова сукупність) нашого дослідження.

Передбачено додаткову перевірку репрезентативності в іншій сукупності — політологічні статті в українських наукових збірниках і журналах (про сучасну українську політичну систему).

Попередні висновки (гіпотеза). 1. Значна частина політологів характеризує нинішній стан (форму) сучасної української політичної системи як посткомуністичну систему, де в еклектичній формі поєднані елементи комуністичних і сучасної демократичної систем. Інша частина політологів характеризує існуючу систему як національно-демократичну або мафіозно-олігархічну.

2. Нинішня політична криза в Україні зумовлена не тільки боротьбою за владу основних мафіозних олігархічних фінансово-промислових груп, не тільки тиском зовнішнього середовища на нову українську демократичну політичну систему, а й мінімальним досвідом демократичної політичної культури. І не тільки в парламенті. А також і на сторінках наукових політологічних журналів і збірників, де відсутні, у більшості досліджень, теоретико-методологічні обґрунтування теми (проблеми) дослідження й реальні практичні рекомендації з реконструкції (раціоналізації) існуючої політичної системи, де дуже мало пропонованих кроків для виходу з політичної кризи. Зокрема відсутні рекомендації для переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки, для відлучення бізнесу від влади. Такий неадекватний характер політологічних досліджень сприяє збільшенню розриву між політикою й політологією.

3. У значній частині політологічних досліджень української політичної системи політологи не пропонують ідеологічних орієнтирів для реконструкції (раціоналізації) існуючої політичної системи. Припускаємо, що нова система ідей повинна виконати роль конструктивної ідеології, що сприяє саморегуляції й самовідновленню суспільства. Нова стратегічна національна ідея повинна стати системотворчим фактором творення нової демократичної української політичної системи.

Література

1. Алмонд Г., Пауэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня: мировой обзор / Политология: Хрестоматия. — СПб.: Питер, 2006. — С. 105–114.

2. Бокий И. Бунт олигархов против отлучения от кормушки — основная причина войны Президента с Конституцией // Голос України. — 2007. — 5 трав.

3. Бураковский И. Путь России в ВТО: Выводы для Украины, еженедельник // Зеркало недели. — 2007. — 30 июня.

4. Введение в философию: Учебник для вузов: В 2 ч. Ч. 2. — М.: Политиздат, 1989. — С. 128.

5. Дюльберова Л. Я. Национальная интеграция современной Украины // Грані. — 2005. — № 6. — С. 131–136.

6. Истон Д. Категории системного анализа политики / Политология: Хрестоматия. — СПб.: Питер, 2006. — С. 94–105.

7. Кузеванов В. М. К рассмотрению возможности консенсуса различных украинских исторических школ / Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Дні науки — 2006». Т. 20. Історія. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. — С. 34–42.