Сторінка
2

Психологічні основи навчання іноземної мови у початковій школі

• комунікативна виразність мовлення як покажчик сформованості фонематичного та інтонаційного слуху;

• ритм як компонент мовленнєвого слуху і найсуттєвіший компонент просодії;

• обсій довготривалої пам'яті;

• обсяг слухової короткочасної пам'яті, тобто здатність утримувати основну інформацію упродовж процесу слуханим;

• якість слухової мовленнєвої уваги, тісно пов’язаної з мнемічними процесами;

• уміння свідомо будувати або відтворювати зв’язне висловлювання рідною мовою на основі прослуханої Інформації.

Узагальнення результатів прогностичного тестування механізмів усного мовлення, здійснюваного вітчизняними дослідниками н різні роки (О.Б.Метььолкіна 1996; О.О. Коло мінова 1999; Н.Є. Жирнеко 2000), вказують па достат­ній рівень комунікативного розвитку дітей 6-8 років у рідній мові. При цьому зафіксовано, що діти цього віку активно прагнуть до вивчення англійської мови. Чому ж початок вивчені англійської мови у загальноосвітній школі припадає не па перший, а на другі ні клас?

Відповідь на це запитання дає аналіз функціональної готовності дітей шести років до школи взагалі і до вивчення іноземної мови, зокрема. Так, з практики відомо, то більшість дітей, які вступають до загальноосвітньої Інколи, не мають досвіду дошкільного вивчення інозем­ної мови. З перших днів перед ними постають складні завдання: 1) адаптація до шкільного життя: 2) оволодіння прийомами навчальної діяльності, 3) соціалізація в дитячому колективі.

За цих умов вивчення англійської мови ( додатковим навантаженням, яке може відбитися на здоров’ї дітей Адже шість років - це період інтенсивного психічного і фізичного розвитку дитини. Порівняно з семирічними дітьми, шестилытки мають менш зрілу кору головного моз­ку, серцево-судинну систему, опорно-руховий апарат. У цілому незавершеність розвитку основних органні і сис­тем шестирічної дитини підвищує чутливість її організму до дії несприятливих факторів. І цеп чинник може при­звести до формування різних відхилень та захворювань.

Зважимо ще на один фактор: па труднощі оволодіння навчальною діяльністю. За даними О.Я.Савченко, Н.Ф.Тализіної та іших учених ефективність навчальної діяльності учнів початкових класів значною мірою залежить від оволодіння ними загальнонавчальними вміннями, передусім загальнопізнавальними як ком­понентами навчальних умінь. Але практика свідчить, що значна частіша першокласників, котрі приходять до школи, не вміють виділяти ознаки предметі її. знаходити серед них подібні й відмінні Перший навчальний рік дає дітям змогу ознайомитись з основними ознаками предметів, як-от: колір, розмір, форма, матеріал, смак, якості людей, тварин. Вони навчаються стисло описувати відомі предмети, оволодівають прийомами їх порівняння, зістав­лення, узагальнення істотних ознак і відкидання неіс­тотних. Під впливом навчання у першому класі словник дитини поступово збагачується новими пшдяттями.

Отже на початку вивчення англійської мови це має полегшити вчителям реалізацію одного із завдань сучас­ної програми - організацію практики учнів в оперуванні різноманітними поняттями (наприклад: якість, час, трива­лість, місцезнаходження, дім, їжа, здоров'я тощо) та пев­ними мовними функціями як категоріями поведінки.

Навчання у першому класі, таким чином, створює належну функціональну і пропедевтичну основу для зустрічі дитини з англійською мовою в наступному, другому класі. Воно сприяє її загальному мовному розвитку, набуттю навичок і вмінь навчальної діяльності, соціаль­ній та соціально-психологічній орієнтації в дитячому колективі і взагалі в людському суспільстві.

Проаналізовані фактори підтверджують слушність запровадження англійської мови, починаючи з другого кла­су загальноосвітньої школи. У цьому віці у дітей краще розвинені пам'ять, особливо слухова короткочасна, слу­хова увага, здатність до імітації, наслідування, мисленнєві й пізнавальні процеси, рефлексія, творча уява. В уч­нів другого класу сформувалися навички свідомого опе­рування рідною мовою, загальнонавчальні вміння і, на підміну від першокласників, вони володіють більшим колом понять, якими оперують на уроках.

Зрослі інтелектуальні можливості учнів 2-го класу створюють належне підґрунтя для сприйняття і засвоєння соціокультурної інформації, якою повинен бути насичений зміст навчання англійської мови, якщо останнє дійсно

спрямоване на оволодіння учнями міжкультурним іншо­мовним спілкуванням.

Наше анкетування 420 молодших школярів показує, що дітям цього віку подобається англійська мова. Воші бажають познайомитись з життям країни, мову якої вони вивчають, з її народом та його духовними цінностями, що пов'язані зі світом дитини. Передусім спрацьовує фактор новизни предмета і соціокультурної інформації, закладеної в ньому. На думку фізіологів, зустрічаючись з новизною, мозок людини "дивується". Внаслідок цього активізується величезна кількість нервових елементів, включаються зв'язки між різними ділянками мозку, збільшується обсяг пізнавальне корисної інформації, що надходить через очі, вуха, інші сенсорні входи і засвоюється учнем. Отже новизна предметного змісту соціокультурної інформації є вагомим чинником інтенсифікації навчального процесу і підсилення розумового розвитку дитини.

Свого часу психологами було переконливо доведено, що так зване "механічне заучування" не с незаперечною особливістю молодшого шкільного віку. Воно з'явля­ється лише тоді, коли учні не оволоділи прийомами осмисленого запам'ятовування матеріалу.

Дослідне навчання показує: насичення предметного змісту уроку іноземної мови соціокультурною інформа­цією стимулює пізнавально-комунікативну мотивацію уміння, активізуючи тим самим розумові здібності учнів, зокрема операції аналізу, синтезу, уявного планування, рефлексії. Активізація мислення посилює роботу уваги, пам'яті.

Важливим при цьому є й емоційний фактор, бо повно­цінне формування соціокультурної компетенції школярів пов'язане за звичай із застосуванням автентичних матері­алів: елементів фольклору, аудіозаписів діалогів у вико­нанні зразкових дикторів, фрагментів автентичних мульт­фільмів тощо. В молодших класах досить широко вико­ристовують малі форми дитячого іншомовного фольклору: римівки, лічилки, скоромовки, пісеньки тощо. Ці "малень­кі шедеври", за образним визначенням дослідників, є важ­ливим компонентом дитячої субкультури країн, мова яких вивчається, їх виразність і музичність завжди захоплює молодших школярів і викликає в них почуття великої естетичної насолоди, а також почуття співпричетності до іншого народу, яке досягається без особливих зусиль.