Сторінка
2

Особистісно орієнтовне навчання

Нарешті, якщо вчителю таки вдається запам’ятати всі особливості кожної дитини, він не зможе підійти індивідуально тому, що урок триває всього 45 хв., протягом яких неможливо фізично попрацювати з кожним учнем класу індивідуально. Отже, існує суперечність: з одного боку, вимоги особистісно-орієнтованого навчання. а з іншого класно-урочна система.

Філософія вчить, що джерелом і рушійними силами будь-якого процесу (у тому числі й навчального) є розв’язання суперечностей.

Отже, для того щоб навчальний процес розвивався, вчителю необхідно вміти виявляти суперечність навчального процесу, а також вміти розв’язувати її.

Дана суперечність розв’язується шляхом диференційованого підходу до учнів. Диференціація (від лат. Differentia – різниця, відмінність) – розчленування цілого на якісно відмінні частини. Розв’язування таких суперечностей називається підходом до навчання.

На своїх уроках я здійснюю це таким чином.

Учнів класу розподіляю на групи за рівнем розвитку. Критерій, який я керуюся, - успішність. Отже, таких груп чотири:

1) ризький рівень;

2) середній рівень;

3) достатній рівень;

4) високий рівень.

Зрозуміло, що такий поділ не аргументується для учнів, щоб у слабкого школяра не сформувалася занижена самооцінка, а в сильного – завищена. Якщо учні однієї з груп підвищують свій рівень, подумки переводжу їх до наступної групи і навпаки. Для кожної групи пропоную різні за ступенем складності завдання.

Диференційований підхід можна здійснювати при різних формах навчального процесу: під час уроку, лабораторного заняття, екскурсії.

Урок

а) Під час проведеного уроку методом бесіди запитання орієнтую на певну групу учнів. При цьому обов’язково враховую, щоб запитання було точним, стислим, не мало елементів підказки. У конспекті позначеною для себе запитання для кожної групи певним кольором.

І рівень – прості запитання, на рівні понять (зелений колір);

ІІ рівень – порівняння (синій колір);

ІІІ рівень – зіставлення (чорний колір);

ІV рівень – найскладніші, запитання, які передбачають розв’язанні проблеми.

Наприклад, під час вивчення теми “Зовнішня будова земноводних” я поставила 16 запитань, які розбила на 4 групи.

Наведу приклади запитань кожної групи:

І рівень: яку форму тіла має жаба?

ІІ рівень: яка головна ознака в зовнішній будові жаби і риби у зв’язку з життям у воді?

І ІІ рівень: назвіть риси подібності в зовнішній будові жаби і риби у зв’язку із життям у воді.

ІV рівень: які органи чуття розвинені в жаби краще, ніж у риби?

б) Під час проведення уроку методом розповіді або лекції диференційований підхід неможливий, оскільки вчитель будує свою розповідь, орієнтуючись на середнього учня? Однак під час закріплення нового матеріалу чи пояснення домашнього завдання учням можна запропонувати різні завдання.

Наприклад, під час вивчення теми “Будова насіння” я ставлю такі запитання:

І група: на які два класи за будовою насіння поділяються усі рослини?

ІІ група: чи відрізняються за будовою насіння однодольні та дводольні рослини?

ІІІ група: де можуть знаходитися поживні речовини в насінні дводольних рослин?

ІV група: яку функцію виконують сім’ядолі у дводольних і однодольних рослин?

Отже, особистісно орієнтовне навчання дає змогу без зниження складності сприймати новий матеріал. Спеціально підібрана допомога – це не пряма підказка, яка гальмує мислення учнів, а і інструмент, за допомогою якого вчитель підводить учня до правильного розв’язку, тим самим здійснює навчальний процес. Отже, щоб навчальний процес не стояв на місці, а розвивався учителю необхідно знаходити суперечності в ньому та вміти їх розв’язувати.