Сторінка
2

Фірма на ринку монополістичної конкуренції

Коли крива попиту дотична до кривої АТС за обсягу ви­робництва, що максимізує прибуток, то фірма отримує нор­мальний прибуток.

]

Ринкова рівновага монополістично-конкурентної фірми в довгостроковому періоді.

Якщо ж у короткостроковому періоді галузь зазнає збитків, то деякі фірми залишають галузь у довгостроковому періоді. Зіткнувшись із меншою кількістю товарів-замінників і більшою часткою сукупного попиту, що на них припадає, фірми, які вижили, виявляють, що збитки зменшуються і посту­паються місцем нормальним прибуткам. Однак тут можливі три винятки.

1. Деякі фірми можуть випускати такі високодиференційовані продукти, що кон­курентам важко відтворити їх навіть протягом тривалого часу. Наприклад, бен­зозаправна станція може розміщуватися на єдиному доступному місці біля най­важливішого перехрестя міста. Така станція є, по суті, монополістом і може от­римувати невеликі економічні прибутки навіть у довгостроковому періоді.

2. Входження в галузь не завжди є безперешкодним. Унаслідок ди­ференціації продукту вищими будуть фінансові бар'єри на шляху входження фірми у галузь. Це забезпечує існування певних економічних прибутків навіть у довгостроковому періоді.

3. Невдале входження у галузь може призвести до того, що фірма навіть у довгостроковому періоді зазнаватиме збитків, тобто отри­муватиме прибутки, нижчі за нормальні. Наприклад, власник невдало розміщеного кафе по­стійно отримує прибуток ниж­чий, ніж він міг би бути, якби власник займався прибутковішим бізнесом. Однак він не мо­же залишити цей бізнес, бо він для нього є життєвим покликан­ням і реалізованою мрією.

НЕЦІНОВА КОНКУРЕНЦІЯ

В умовах монополістичної конкуренції фірми намагаються поліпшити становище рівноваги у довгостроковому періоді. Для цієї мети використовують нецінову конкуренцію у формі диференціації продукту та реклами.

Диференціація і вдосконалення продукту та реклама збільшують не тільки витрати фірми, а й нерідко попит на її продукцію. Якщо по­пит зросте на більшу величину, ніж потрібно для відшкодування витрат на дослідні розробки й рекламу, то прибутки фірми зростуть. Як видно з рисунка, зниження ціни не дає шансів для збільшення прибутку. Саме тому фірми вдаються до нецінової конкуренції.

Чим сильніша диференціація продукту (менш еластична крива попиту), тим далі вліво від мінімальних середніх загальних витрат відбуватиметься виробниц­тво. Проте чим більша диференціація продукту, тим повніше задовольнятимуться різні уподобання і смаки.

За допомогою реклами фірма можє стимулювати збут і збільшити свою частку на ринку Нині існує два погляди на рекламу: традиційний і сучасний. Традиційний погляд розглядає рекламу як зайві й невиправдані видатки, які посилюють еко­номічну концентрацію та монополізм.

Традиційний погляд на рекламу

Традиційний погляд на рекламу вбачає у ній засіб збільшення частки ринку фірми-рекламодавця і посилення прив'язаності споживача до продукту фірми. У результаті зростає ступінь монополізації ринку, оскільки за успішної реклами кри­ва попиту рекламодавця переміщується вправо і стає менш еластичною.

Сучасний погляд розглядає рекламу як ефективний засіб інформування спожи­вачів та посилення конкуренції.

Сучасний погляд на рекламу

Згідно з цим поглядом, реклама знайомить споживачів з товарами-замінника­ми, що посилює конкуренцію. Рекламування продукції галузі переміщує криву кожної фірми вліво, робить її еластичнішою.

Рівність ціни з граничними витратами забезпечує розподільну ефективність. Це означає, що виробники отримують не­обхідну кількість ресурсів. Якщо ж ціни збігаються з мінімальними середніми загальними витратами, то тоді фірми використовують найефективніші технології. Інакше кажучи, йдеться про досягнення виробничої ефективності.

На ринках з монополістичною конкуренцією наявні над­лишкові виробничі потужності, і тому тут не реалізуються ні розподільна, ні ви­робнича ефективність. На рисунку показано, що елемент монополізму за умов монополістичної конкуренції спричиняє певне недовикористання ресурсів.

У точці довгострокової рівноваги ціна Р* перевищує граничні витрати в Q*. Це означає, що має місце недо­статнє надання ресурсів виробнику для виготовлення продукту. Крім то­го, АТСmin є меншими за ціну. За цієї умови монополістично-конкурентні фірми мають надлишкові виробничі потужності (Q*Q1), а виробництво супроводжується витратами на оди­ницю продукції вищими, ніж мінімально можливі. Іншими слова­ми, за умов монополістичної конкуренції ринкова ціна перевищує ціну, яка була б за умови досконалої конкуренції. Фірма в умовах моно­полістичної конкуренції, щоб отри­мати нормальний прибуток, повин­на призначати ціну вищу за ціну в умовах досконалої конкуренції. Виробнича ефективність фірми не досягається, а споживачі змушені купувати продукти за цінами, що перевищують конкурентні.

Надлишкові виробничі потужності фірми в умовах монополістичної конкуренції.

Лiтература

1. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение.- М., 1992.

2. Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки. – К.: Знання, 1999.

3. Р.Барр. Политическая экономия: в 2-х томах/ Перевод в фр. – М., 1995.

4. Овчинников Г.П.Микроэкономика.–С.Пб., 1992.

5. Микроэкономика.// Под ред. Яковлевой. – М.: Изд-во МГУ им. Ломоносова, 1997.

6. Вернан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1997, с. 767.