Сторінка
2
Визначення оптимального розміру необхідної інформації.
Кількість (QE) і ціна (PE) необхідної інформації визначаються перетином кривих очікуваної від її граничної вигоди (МВ) і очікуваних витрат (МС), зв'язаних з її одержанням. Якщо очікувана вигода від покупки інформації не перевищує очікуваних граничних витрат (МВ > МС), то таку інформацію необхідно придбати. Якщо ж навпаки (МВ < МС), то від покупки такої дорогої інформації краще відмовитися: дешевше буде зробити деякі помилки.
2.
Успіх ринку залежить від того, наскільки точно ціни передають необхідну інформацію. В розглянутій моделі досконалої конкуренції, ми виходили із симетричного розподілу інформації, повної інформованості учасників ринкового процесу (покупців і продавців). У цьому випадку ціни передають точну інформацію про альтернативні витрати того чи іншого продаваного економічного блага. Наявність точної інформації не гарантує успіху, але значно полегшує його досягнення, сприяючи підвищенню ефективності координації, оптимальному розподілу наявних ресурсів. Однак реальна дійсність далека від цієї ідеальної картини. Ми зіштовхуємося з асиметрією інформації щодня, відправляючись за покупками в чи магазини на ринки, а також пропонуючи свої послуги. Організатори ігрового бізнесу знають про його тонкощі набагато більше, ніж рядові учасники; продавці товару інформовані про його якість краще, ніж покупці; що страхуються мають більшу інформацію про об'єкти страхування, чим страхові компанії. Ринкові ціни, виявляється, містять щось більше, ніж відображення факту перетинання кривих попиту та пропозиції. Потенційні продавці (як і потенційні покупці) нерідко приховують цілі своєї поведінки і використовують різні способи для одержання однобічних переваг. Ринковий механізм виявляється неспроможним у силу неповноти (асиметрії) інформації.
Асиметрія інформації (information asymmetry) - положення, при якому одна частина учасників ринкової угоди має важливу інформацію, а інша частина немає.
Типовим ринком, на якому швидко вдається ліквідувати асиметрію інформації, є аукціон. Як визначити реальну ціну унікальних творів мистецтва? Як швидко виявити співвідношення попиту та пропозиції на швидкопсувні продукти: живі квіти, ранні овочі і фрукти, свіжу рибу? Тут важко установити ціну заздалегідь, доти поки точно не визначені розміри попиту чи пропозиції. Ціна встановлюється лише в момент продажу.
Аукціон завжди починається в ситуації, для якої типова асиметрія інформації. Кожна зі сторін точно знає свої стартові ціни і потенційні можливості, однак має лише приблизні представлення про стартові ціни і потенційні можливості конкурентів. Кожна зі сторін не тільки не має необхідну інформацію, але і намагається сховати свою інформацію від інших.
Захист прав споживача повинний спиратися на повну інформацію про якість продаваних товарів і послуг. Однак чи можна одержати таку інформацію і хто повинний це зробити? Важливу роль тут грають товариства споживачів, засоби масової інформації (газети, радіо, телебачення), законодавчі і виконавчі органи влади і, звичайно, самі фірми, що активно рекламують свою продукцію. Інформація не безкоштовна. Тому відразу виникає питання: хто в ній зацікавлений і чому?
Велика частина інформації надходить у формі реклами, функції якої суперечливі. Часто досить важко відповісти на запитання, чого в рекламі більше: чи інформації дезінформації, чи правди обману. До того ж, звернена до великої аудиторії, вона по-різному інтерпретується різними категоріями громадян. Ніж ширше аудиторія - тим вище коефіцієнт розщеплення інформації, тим більше імовірність того, що цю рекламу різні категорії читачів і слухачів зрозуміли неоднозначно, зі значними відхиленнями, пропустивши важливі "шматки інформації".
З ростом якості товару росте і його ціна, але саме вона може зробити товар недоступним для широкого вжитку. Тому важливим критерієм стає не досягнення повної інформованості, абсолютного знання, а оптимальне співвідношення якості і ціни. Одержання повної інформації виявляється скоріше привабливим ідеалом (до якого, звичайно, треба прагнути), чим реальною практикою сучасного господарства, для ринків якого як і раніше типова велика чи менша інформаційна асиметрія
3.
Спекуляція (speculation) - діяльність, що виражається в покупці з метою перепродажу по більш високій ціні. Купити подешевше, продати по дорожче - у цьому полягає зміст спекуляції. Його відкрили ще в XVI-XVIII вв. меркантилісти - перша школа в політичній економії. Гроші - товар - гроші з приростом: Г-Т-Г' - така загальна формула капіталу. Важливо підкреслити, що вона зв'язана з ризиком. Спекуляція - це приклад усвідомленого ризику.
Цікаво інше, що спекуляція поширена набагато ширше, ніж про це прийнято думати. Кожний з нас живе не одним удень. Чи вільно мимоволі ми думаємо про майбутнє і . займаємося спекуляцією. Високі темпи інфляції змушують нас робити деякі запаси. Ми платимо за утворення в надії підвищити кваліфікацію і, отже, продати свої трудові послуги в майбутньому по більш високій ціні.
Спекулянти виконують важливу функцію посередників, доставляючи товари і послуги від тих, хто володіє ними з надлишком, до тих, хто гостро має потребу в них. Тим самим спекуляція приводить до зрушення споживання в просторі. Більш того, їй удається здійснити зрушення споживання і в часі. Зупинимося на даному питанні докладніше. Закуповуючи сільськогосподарські продукти у врожайний рік, спекулянти продають їх у неврожайний. Висновок очевидний: вони наживаються на стихійних лихах.
Фючерс (futures) - це терміновий контракт про постачання до визначеного в майбутньому даті деякої кількості товару по заздалегідь обговореній ціні. Бізнесмен, зайнятий виробництвом якого-небудь товару (наприклад, хліба), прагне убезпечити себе від різких коливань ціни. Тому він сьогодні укладає угоду про постачання визначеної кількості товару (наприклад, борошна) до деякого терміну в майбутньому за тією ціною, що склалася в даний час. Ф'ючерсні ціни виступають, таким чином, як прогноз майбутніх поточних цін. Ринки фючерсов одержали розвиток з кінця 70-х - початку 80-х рр. Спочатку вони охоплювали товарні ринки (пшениці, кукурудзи, кава, цукру, міді і т.д.), а пізніше поширилися і на фондові ринки (казначейських векселів, облігацій і т.д.).
Завантажити реферат