Сторінка
3

Теорія споживчого вибору

де МRS – граничний коефіцієнт заміщення;

МU – гранична корисність.

Граничний коефіцієнт заміщення у нашому прикладі зменшується від 3 до 1 і 0,5, тобто він показує, що готовність споживача замінювати одяг їжею змен­шується з переміщенням вниз по кривій.

Криві індеферентності різного рівня загальної корисності

Для кожного рівня загальної корис­ності існує своя окрема крива індиферент­ності, яка показує такі комбінації товарів, до яких покупець є індиферентним, неви-значеним.

Чим вище і дальше крива індиферентності від початку координат, тим більшою є загальна корисність, оскільки будь-яка точка на вищій кривій індиферентності означає більшу кіль­кість того чи іншого товару, отже, більшу загальну корисність.

Карта індеферентності

Безмежна кількість кривих індифе­рентності утворює карту індиферентності. Така карта характеризує смаки і вподобання, показуючи, що саме спожи­вач хоче купити на ринку.

На карті індиферентності кожна крива відповідає різному рівню загальної корис­ності та загального задоволення. Тому криві ніколи не можуть перетинатися і завжди є паралельними одна до одної.

3.

Криві байдужості дозволяють виявити перевага споживача, але не враховують такі фактори впливу на процес споживання, як ціни товарів та доход споживачів.

Для того щоб визначити, який саме набір товарів чи послуг обере для споживання та придбає споживач, потрібна додаткова інформація, яка пов'язана з бюджетним обмеженням.

Бюджетне обмеження — це лінія, що показує, як кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може при дбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу (Income).

Рівняння бюджетного обмеження:

де I - доход споживача;

PX - ціна товару х;

PY - ціна товару у;

QX - кількість товару х;

QY - кількість товару у.

Бюджетне обмеження. (Бюджетна лінія.)

Фактори, які впливають на бюджетну лінію

· зміна доходу споживача;

· зміна цін на товари.

При зміні доходу бюджетна лінія переміщується відповідно До його збільшення I1àI2 (або зменшення I2à I1) і займає паралельне попередньому положення. Зміна ціни на товар x - приводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії

Вплив зміни доходу на бюджетну лінію (а);

вплив зміни ціни товару на бюджетну лінію (б).

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях.

Рухаючись вздовж бюджетної лінії в процесі споживанні споживач може знайти точку, яка б відповідала максимальному задоволенню його потреб, тобто відповідала найбільшій корисності. Така точка буде розташована на найвищій кривій байдужості, яка може бути ним досягнута в межах даного бюджету.

Рівновага споживача.

На графіку такою точкою буде точка D — точка дотику кривої байдужості U2 з бюджетною лінією I.

Крива байдужості U3, що є кривою, яка відповідає більш високому рівню задоволення потреби споживача (більш високому рівню корисності), ніж крива байдужості U2, не може бути досягнута, тому що виходить за межі його бюджету.

Точка дотику найвищої кривої байдужості U2 з бюджетною лінією I відповідає стану рівноваги споживача (згідно з ординалістською теорією корисності.

Рівновага споживача відповідає комбінації товарів, яка максимізує корисність при даному бюджетному обмеженні Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримує даний набір товарів, у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший.

Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій доход на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю (гривню, долар тощо), яка витрачається на кожний товар.

Концепція рівноваги споживача в термінах граничної корисності (МІІ) і цін товарів (Р) може бути описана рівнянням:

Лінія “доход — споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, що відповідають різним рівням його доходу.

Лінія «доход-споживання»

U1, U2, U3, U4 - криві байдужості;

P1, P2. P3, P4, - точки рівноваги споживача;

I - бюджетна лінія.

Збільшення доходу переміщує бюджетну лінію (І). Зі зростанням реального доходу бюджетна лінія переміщується праворуч і вгору. Точки P1, P2. P3, P4 показують послідовну зміну стану рівноваги споживача. Крива “доход-споживання”має також назву кривої рівня життя.

Лінія “ціна-споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з товарів. Лінія “ціна-споживання” лежить в основі побудови кривої попиту.

Лінія “ціна-споживання”.

U1, U2. U3, U4 - криві байдужості;

P1, P2. P3, P4 - точки рівноваги споживача;

I - бюджетна лінія.

Припустимо, що ціна товару де знижується. Це приводить до переміщення бюджетної лінії (І) і, відповідно, до зміни стану рівноваги споживача, що відображають точки P1, P2. P3, P4 Якщо їх об'єднати, отримаємо криву «ціна-споживання», яка може бути перетворена в криву попитую.

Першим з економістів, хто виводив криву попиту з функції корисності, був А-Маршалл. V математичному додатку II до “Принципів політичної економії” він характеризуєумови рівноваги при споживанні товару.

ð Ефекти впливу зміни доходу і цін на обсяг попиту споживача:

· ефект доходу;

· ефект заміщення.

Ефект доходу і ефект заміщення.

Припустимо, що ціна на товар х знижується, а на товар у не змінюється. В такому випадку відбувається одночасно два процеси: по-перше, зростає реальний доход споживача; по-друге, відбувається відносна заміна товару у товаром х.

Рівновага споживача замінюється в напрямку від точки А до точки В внаслідок зниження ціни на товар х.

Зміна попиту на товар х, що визначається відрізком R-R1, пояснюється виключно зміною ціни на товар х і відповідає ефекту заміщення (субституції).