Сторінка
2

Міжнародне врегулювання принципів міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА)

Якщо зовнішньоекономічна угода укладається на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, до нього застосовується право країни, на території якої проводяться аукціон, конкурс або перебуває біржа.

Статтею 1591 Цивільного Кодексу України робиться спроба щодо визначення сфери дії права, що застосовується до договору. Так, право, що застосовується до договору згідно із положеннями глави 111 кодексу, охоплює: дійсність договору; тлумачення договору; права та обов'язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору; припинення дії договору; наслідки недійсності договору; передання вимоги та переведення боргу у зв'язку з договором.

Щодо способів та процедури виконання, а також заходів, які мають бути вжиті у разі неналежного виконання, крім права країни, що підлягає застосуванню, береться до уваги й право країни, в якій здійснюється виконання.

РОЗДІЛ ІІ

Принципи УНІДРУА, як збірник уніфікованих норм законодавства у галузі договірних відносин

2.1 Загальний огляд Принципів УНІДРУА

Фундаментальним чинником у регламентації правовідносин будь-якої галузі права, у тому числі зобов'язального права із іноземним елементом( у площині нашого дослідження: суспільні відносини у сфері зовнішньоторговельних відносин), є ж звичайно принципи права – загальні основи права, які відображають його підпорядкованість “велінням справедливості у тому вигляді, як остання розуміється у визначену епоху та у визначений момент” [3]. У цьому контексті заслуговують на увагу розроблені Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (УНІДРУА) Принципи міжнародних комерційних договорів ( Principles of International Commercial Contracts) або, інакше кажучи, принципи УНІДРУА [4].

Зазначені принципи встановлюють загальні норми для міжнародних комерційних угод та підлягають застосуванню у випадку, коли контрагенти погодились про те, що їх угоди будуть регулюватися цими Принципами.

Принципи УНІДРУА можуть застосовуватися, коли контрагенти дійдуть згоди щодо регламентації зобов'язальних правовідносин “загальними принципами права”, “lex memoria” або аналогічними положеннями.

Принципи УНІДРУА можуть застосовуватися і для вирішення питання, яке виникає у випадку, коли не уявляється можливим визначити відповідну норму, яка підлягає застосуванню.

Крім того, зазначені Принципи можуть бути використані для тлумачення міжнародних уніфікованих правових документів та слугувати в якості моделі для національного законодавства.

Принципи, між іншим, містять: загальні положення, положення стосовно укладання угод, їх дійсності, тлумачення, змісту, припинення угоди тощо.

Як зазначено у вказівках Принципів, для їх застосування до конкретного право чину необхідна спеціальна угода між сторонами про це. При цьому підставою для застосування Принципів може слугувати й угода сторін в частині регулювання контракту між ними “загальними принципами права” (“General principles of Low”) , торговим правом (“lex memoria”) або залученням до тексту контракту таких положень, як, наприклад, посилання на “звичаї міжнародної торгівлі” (“usages & customs of international trade”).

2.2 Застосування Принципів УНІДРУА, як шлях досягнення згоди по контракту

У контексті Принципів уявляється актуальним визначення таких понять як свобода форми, обов'язковість договору, спосіб укладання договору, протиріччя між стандартними і нестандартними умовами, конфлікт проформ, дійсність простої угоди, правило “contra proferentem”, невизначеність валюти, валюта розрахунку збитків тощо.

Так, зокрема, вимоги щодо свободи форми (стаття 1.2 Принципів) викладені наступним чином: зазначені принципи не встановлюють ніяких вимог стосовно того, що договір має бути укладеним або підтвердженим у письмовій формі. Його існування може бути підтверджено у будь-який спосіб, включаючи показання свідків; вимоги щодо обов'язковості договору (стаття 1.3 Принципів) – належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін, його може бути змінено або припинено лише у відповідності до його умов або за згодою сторін, або у інший засіб їх відповідності до цих Принципів; спосіб укладання договору (стаття 2.1 Принципів) – договір може бути укладено шляхом акцепту оферти або у результаті поведінки сторін, яка достатньо засвідчує про угоду; протиріччя між стандартними і нестандартними умовами (стаття 2.21 Принципів) – у випадку протиріччя між стандартною умовою та умовою, що є нестандартною, перевагу має останнє; конфлікт проформ – якщо контрагенти використовують стандартні умови і досягають угоди поза рамок цих стандартних умов, договір вважається укладеним на підставі погоджених умов та тих стандартних умов, які співпадають за своєю сутністю, окрім випадку, коли сторона попередньо зазначить, що вона не має наміру щодо пов'язаності таким договором, або у наступному без затримки проінформує про це другу сторону, дійсність простої угоди – договір укладається, змінюється або припиняється в силу самої угоди сторін без будь-яких додаткових вимог; правило “contra proferentem”– якщо умови договору однієї із сторін є неясними, то перевага віддається тлумаченню, що є протилежним інтересам цієї сторони; невизначеність валюти (стаття 6.1.10 Принципів) – якщо грошове зобов'язання не виражено у будь-якій конкретній валюті, платіж иає бути здійсненим у валюті місця, де має бути здійснений платіж; валюта розрахунку збитків (стаття 7.4.12 Принципів) – збитки мають бути розраховані або у валюті, у якій було виражено грошове зобов'язання, або у валюті, у якій було завдано збитків. У залежності від того, що більш відповідає зобов'язанням.