Сторінка
5
1) ідентифікація інвестицій та інвесторів (визначення не тільки усталених форм інвестицій, а й тих, що можуть з'явитися після укладання угоди або підписання договору; зазначення тих юридичних осіб, які вважаються національними суб'єктами господарювання країни-учасниці відповідної угоди);
2) умови імпорту й заохочення іноземного капіталу (політика «відкритих дверей» держав-партнерів у спільній підприємницькій діяльності; зобов'язання країни, що приймає, стосовно стимулювання іноземних інвестицій);
3) переказування коштів (фіксація країною базування достатніх гарантій щодо безперешкодного переказування коштів у встановлені терміни);
4) розв'язання суперечок господарського та фінансового характеру (дрібних — компетентним судовим чи адміністративним органом країни, що приймає; складніших — Міжнародним центром урегулювання інвестиційних суперечок);
5) норми поведінки іноземних партнерів (загальні поняття, принципи і норми, яких мають дотримувати іноземні підприємці та які сприяють створенню позитивного іміджу зарубіжного партнера).
На наднаціональному рівні в рамках інтеграційних утворень регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється відповідно до угод (договорів), що фіксують взаємовідносини між багатьма країнами. Таке поточне регулювання відбувається у тім разі, коли забезпечуються вільний рух капіталів і гармонізація економічної політики країн-учасниць.
ЛІТЕРАТУРА
1. Авдокушин Н.Н. Международные экономические отношения. - М., 1996.
2. Буглай В. Б., Ливенцов Н.Н. Международные экономические отношения. Учебное пособие. - М., 1996.
3. Булатов А.С. Экономика. – М., 1999.
4. Войнаренко М.П. Проблеми реформування економіки України. – К., 1999.
5. Волощин В.В., Філоненко А.М., Березовенко С.Н. Довідник економіста-міжнородника – К., 1990.
6. Герчикова І.Н. Маркетинг і міжнародна комерційна справа- М.,1990.
7. Дадалко В.А. Мировая экономика. – Минск, 2001.
8. Долгов С.І., Васильєв В.В., Гончаров С.П. Основи зовнішньоекономічних знань: Словник- довідник. М., І990.