Сторінка
3
Резюме – це своєрідна характеристика на самого себе. Індивідуалізована письмова інформація про ваші особисті, освітні та професійні якості. Резюме розробляється, щоб представити вас майбутньому роботодавцю як передбачуваного працівника. Резюме повинно виглядати привабливо, бути надрукованим на якісному папері, мати широкі поля, легко читати. Воно має вміститися на одному стандартному аркуші.
Поручителі – це люди, які вас дуже добре знають і які можуть порекомендувати вас як доброго працівника. Поручителі не повинні бути родичами, оскільки роботодавці знають, що вони будуть говорити про вас тільки позитивно.
Є принципова різниця між нашим поручительством і поручительством європейського типу.
1. У нас: не дуже вірять поручителям яких не знають “анонімними” і які не займають високого суспільного становища. У них: навпаки.
2. Родичі у них не можуть бути поручителями, а в нас – можуть, якщо працюють в цій організації і добре себе зарекомендували.
3. Друзі тих, хто шукає роботу у них є авторитетними поручителями, а у нас не дуже.
4. Анонімним поручителям слід довіряти й в нас. Якщо хтось добре знає вас, то не дуже “підставить себе” і напише вам рекомендацію, хоча й не понесе за це відповідальності у випадку її невідповідності. Кожен подумає: “А раптом цей вчинок зашкодить моїй репутації ”. А особливо, якщо ця рекомендація буде завірена нотаріусом.
При контакті з роботодавцем буде доречним ще один секрет, який може знадобитися тому, хто шукає роботу. Він полягає в тому, що краще “спитати поради”, ніж питати про те, що вам насправді треба.
Кращим варіантом, звичайно, є той, коли вас представить хтось з працівників цієї організації у момент, коли в керівника добрий настрій і певна розслабленість. Потім йому буде незручно відмовлятися від своїх обіцянок.
Але для кар’єри важливим є не тільки досягти певної посади, алей отримати її. Насамперед, слід уважно слідкувати за тим, що навколо вас відбувається. Це допоможе швидше увійти в курс справи, ближче пізнати оточуючих людей. Таке міркування є особливо важливим, якщо ви своїми службовими обов’язками наділені керівними функціями та відповідаєте за дію інших. Не намагайтеся відразу ж все змінити, удосконалити, показати вашим співробітникам, як потрібно працювати. Краще спочатку предивитися до колективу, відчути робочу атмосферу, тобто пристосуватися до робочого стандарту.
Щоб правильно та надійно побудувати свою кар’єру, потрібно також знати причину невдач управлінців.
Американська вчена Сьюзен Доннел, як присвятила своє життя менеджменту, стверджує, що сьогоднішній стиль керівництва ось уже протягом 2500 років не міняє свою першооснову, удосконалюючи лишень в деталях. Разом із тим, залишається не змінним причиною невдач управлінців.
Тому хто не має контролю, можливо, тяжко уявити ватажка неандертальця, який відраховує собі непомірну зарплату, коли все плем’я голодує, але перша причина невдачі будь-якого вождя, монарха або президента фірми – потреба отримувати більш ніж високу зарплату. Звичка, скажімо прямо, не із найшкідливіших, якщо б не одне “але”. Рано чи пізно самоціллю стає не кінцевий підсумок діяльності, в результаті якого підприємство отримує прибуток, а сам процес заробітку грошей, що дуже швидко призведе до краху керівника і фірми. Крім того, непомірно й постійно підвищуючи зарплату тільки собі, управлінець дуже ризикує знизити свій рейтинг в організації.
Ще є одна причина можливої невдачі – зайве захоплення власною персоною. Ця хвороба особливо часто вражає вітчизняних управлінців, оскільки після тривалого знеособлення у багатьох виникає обернена реакція – самообожнювання. Добрий керівник турбується про підлеглих, поганий – про себе.
Рано чи пізно поганий керівник ізолює себе від інших співробітників. Він зайнятий цілком власною персоною.
Остання стадія – керівник приховує від підлеглих свої наміри, думки. Співробітники організації повинні знати , що думає їхній керівник. Один із найправильніших способів відштовхнути від себе колектив – це сказати співробітнику : «У мене з цього приводу ніяких міркувань немає. Робіть , як вважаєте за потрібне.»Але гірше за все , коли керівник намагається приховати від співробітників свої страхи. У такому випадку краще відразу покинути тепле крісло рульового, якщо, звичайно, вистачить хоробрості.
3.ФОРМУВАННЯ КОМАНДИ ОРГАНІЗАЦІЇ.
Команда – колектив , група людей , які об’єднані виконанням однієї справи. Сенс формування команди не в здійсненні дій, спрямованих на інших людей, а в здійсненні дій спільно з іншими людьми.
Формування управлінської команди складається з двох етапів – підбору персоналу та його розстановки. Для того, щоб визначити , на скільки робоче місце підходить людині, а людина місцю, необхідно порівняти професійно-кваліфікаційну модель місця з моделлю особистісно-ділових якостей людини. Найвідоміші системи підбору кадрів – “американська” та “японська”.
“Американська” працює за схемою “посада – претендент”. Це означає, що спершу створюється модель робочого місця, та вже потім під неї “припасовується” людина.
“Японська модель” виглядає по-іншому - “працівник - посада”, тобто місце підбирається під людину, і такий співробітник отримує можливість цілеспрямованого професійного навчання та зростання. Право на складання моделі робочого місця передбачає знання особливостей тих, хто на нього претендує, для чого створюється соціально-психологічний потреби претендентів або співробітників.
Варіант формування команди або апарату “під людину”, а не “під функцію”, і більш гнучкій, бо в цьому випадку співробітник може пов’язати особисту мотивацію з інтересами фірми. Якщо керівник являє собою харизматичну та захоплюючу особистість, то він “запалює” і свою команду.
Мрія будь-якого керівника - створити команду професійно підготовлених виконавців, кожний з яких повністю забезпечував би вирішення завдань, поставлених перед ним. Сьогодні дуже важко знайти співробітників, які готові відразу на високому рівні виконувати свою роботу. Але ще складніше знайти людину морально. Питання полягає не в тому, де взяти, а кому довірити управління, гроші, нерухомість або інші матеріальні цінності. Тому багато керівників сьогодні ставлять на перший план до свої
підлеглих вимоги чесності, порядності, “сімейного обличчя”, вміння поводитися з людьми, а вже потім враховують їхній професіоналізм. Спеціаліста з людини можна зробити, витративши на це деякий час, але моральність її закладається не на робочому місці, а всмоктується з молоком матері, формується в сім’ї. Цей підхід оправдовує себе, особливо в часи, коли компанії доводиться долати труднощі, характерні для всієї нашої економіки.
Завжди потрібно звертати увагу на працелюбність людини. Її вміння працювати з повною віддачею сил часто-густо може переважити в нестачу досвіду чи рівня освіти. Працівник повинен бути згоден робити все, що вимагається для виконання дорученої справи. І, навпаки, ніяке уміння та навички не можуть переважити відсутність ініціативи бо робочої етики.
Завантажити реферат