Сторінка
2

Корпоративна культура в Україні

Негативно впливають на формування корпоративної культури психологічні чинники, які пов’язані з недавнім тоталітарним, радянським минулим, зокрема, безініціативність, безпорадність, подвійна мораль, звичка покладатися на опіку держави і водночас не довіряти їй (порушувати закони). Не сприяє формуванню корпоративної культури втрата почуття відповідальності, ірраціональна віра у всесилля «вождів», очікування на прихід «месії», який вирішить усі проблеми.

Разом із тим слід зазначити, що початок корпоративної культури можна прослідкувати, звернувшись до колишнього СРСР. Так прикладом перших ознак корпоративної культури радянських часів, на нашу думку, була діяльність підприємств оборонно-промислового комплексу колишнього СРСР. Хоча переважна більшість українських підприємств цієї галузі не пройшла акціонування, проте саме на цих підприємствах, завдяки їх специфіки (режимність) були започатковані риси корпоративності, дисциплінованості, структурної ієрархії, внутрішньої публічності, а також деякого демократизму у діяльності адміністрації підприємства (обговорення питань на закритих зборах активу, що в чомусь нагадувало сучасні загальні збори акціонерів). Негативним у розвитку цих перших паростків корпоративної культури були наявність повного бюджетного забезпечення, безконтрольне отримання коштів із державного бюджету, жорстка плановість і т.ін.

Підсумовуючи, слід зазначити, що особливості національної культури українців, незважаючи на деякі негативні риси, які обумовлені історичним розвитком суспільства, характеризуються цілою низкою конструктивних рис української вдачі, які можуть сприяти засвоєнню нормативних цінностей корпоративної культури. Йдеться про високий рівень розвиненості волелюбства, природного демократизму, що можуть бути закріплені не тільки в політичній, а і в корпоративній культурі. Демократичні цінності українського суспільства, що впродовж кількох століть поступово слабшали, «вимивалися», та пов’язані з цим риси національного характеру в умовах незалежності України можуть бути відтворені. Це дає підстави стверджувати, що більшість конструктивних рис українського національного характеру можуть виступати важливими чинниками у побудові системи управління національним капіталом, його складової – акціонерного капіталу.

Крім того, на нашу думку, на формування корпоративної культури впливає модель соціально-економічних перетворень українського суспільства. Виступаючи у пресі стосовно президентського Послання «Європейський вибір .» у Верховній Раді України, помічник Президента України Анатолій Гальчинський зазначив: «Ми відверто заявляємо, що віддаємо перевагу західноєвропейській або, точніше, рейнської моделі… Вона органічно поєднує в собі три компоненти – загальну демократію, громадянське суспільство і не просто ринкову, а соціально-ринкову економіку, яка базується на принципах верховенства права і забезпечення прав людини» [5]. В цьому контексті щодо обрання західноєвропейської моделі слід зважити на існуючий опосередкований вплив російського капіталу на розробку вищезазначених норм. Це твердження не є безпідставним, якщо врахувати, що, за оцінкою журналу «Експерт», до 2005 р. 70% виробленої в Україні продукції буде випускатися за участю російського капіталу [7]. Вплив, на нашу думку, буде здійснюватися через структурні елементи корпоративного управління акціонерним товариством, а саме: членство представників російських бізнесових кіл в органах управління (спостережна рада та правління товариства), а також вироблення та прийняття внутрішніх нормативних документів (положення про спостережну раду, правління товариства і т.ін.) на загальних зборах акціонерів, в яких беруть участь акціонери – нерезиденти України. Як зазначав А.Гальчинський, «російський напрямок і у подальшому буде залишатися одним із наріжних каменів української зовнішньої політики» [5].

Якими ж є критерії формування корпоративної культури акціонерного товариства? Деякі автори визначають характерні риси, які мають бути притаманні акціонерному товариству з елементами корпоративної культури. Це:

· сучасна організація діяльності з матеріальними та духовними складовими культури;

· гармонійна організація, в якій окремі елементи культури за рівнем свого розвитку, направленістю, ідейністю, цілями, завданнями, способами досягнення мети відповідають один одному;

· організація, яка живе за нормами закону, а не «за поняттями»;

· соціально-економічна система, що базується на досягненнях сучасної науки;

· організація, в якій людей визначають як головну цінність, і відповідно організовують взаємодію між окремими людьми і групами на певному психологічному рівні, враховуючи, що найцінніше у людині – її внутрішній стан;

· організація, що розвивається, будує свої стосунки з суб’єктами внутрішнього та зовнішнього середовища на підставі розуміння їхньої системної сутності і унікальності, і прикладає максимум зусиль для отримання якнайповніших відомостей про ділових партнерів і співробітників з метою їх кращого розуміння.

На нашу думку, на основі цих визначень можна говорити про таке поняття як «моральний кодекс» акціонерного товариства.

Зарубіжна теорія і практика корпоративного управління надають самостійного значення проблемі формування корпоративної культури. Корпоративна культура – це «постулати віри та етичні стандарти» [6, С.66], які домінують в акціонерному товаристві. Дослідження провідних американських публічних компаній, проведені американськими вченими Пітерсом і Робертсом, показали, що роль корпоративної культури у досягненні ефективного управління надзвичайно велика. Можна стверджувати, що ця культура є основним елементом корпоративної стратегії, хоча цей факт залишається неусвідомленим в акціонерному товаристві.