Сторінка
2

Кров. Кровоутворення людини

Тривалість життя лейкоцитів 3—5 діб. Основна функція їх полягає в захисті організму від збудників захворювань. Вони захоплюють і руйнують бактерії, що проникли в організм. Такий процес називають фагоцитозом. Фагоцитовані бактерії перетравлюються ферментами, що виробляються лейкоцитами. Лейкоцити фагоцитують бактерії доти, доки не загинуть під дією речовин, що утворились при руйнуванні бактерій. Мікроби, що проникли в організм, руйнують клітини органів або впливаючи безпосередньо на них, або утворюючи отруйні речовини. В ушкоджених ділянках відбувається розширення кровоносних судин і підвищення їхньої проникності. Лейкоцити проникають крізь стінки капілярів, фагоцитують чужорідні тіла і зруйновані клітини. Скупчення мертвих клітин мікроорганізмів, живих і загиблих лейкоцитів утворюють густу жовтувату масу, яку називають гноєм.

Кількість лейкоцитів у крові підвищується під час більшості інфекційних захворювань і є показником ступеня їх тяжкості. Тому підрахунок кількості лейкоцитів використовують для оцінки стану хворого та встановлення діагнозу.

Важливу роль у згортанні крові відіграють тромбоцити. Тромбоцити, або кров'яні пластинки, являють собою без'ядерні, безбарвні, округлої форми клітини розміром 2—4 мкм. Тривалість життя їх близько 4 діб. Тромбоцити утворюються в червоному кістковому мозку. В середньому віл крові міститься (180 .320) • 109 тромбоцитів. Основним депо тромбоцитів є селезінка, звідки вони в разі потреби надходять у кров. Тромбоцити легко руйнуються при пошкодженні кровоносних судин або при контакті крові з повітрям.

Згортання крові захищає організм від крововтрати в разі випадкового пошкодження судин. Воно пов'язане з перетворенням розчинного білка плазми фібриногену на нерозчинний білок фібрин. Тонкі нитки фібрину утворюють сітку, в якій "застряють" клітини крові. Утворюється щільний кров'яний згусток (тромб), який закупорює пошкодження в судині.

Переливання крові роблять у разі великих втрат крові, деяких захворювань та багатьох інших медичних потреб. У минулому спроби переливання крові часто призводили до смерті або тяжких розладів стану здоров'я, оскільки кров різних людей може бути несумісною: еритроцити донора (людини, що дає кров) склеюються плазмою крові реиипієнтпа. (людини, якій переливають кров). Це пов'язано з тим, що в крові людини є речовини білкової природи — аглютиногени А і В (в еритроцитах) і аглютиніни а і З (в плазмі). В крові людини ніколи не зустрічаються одночасно аглютиноген А і аглютинін а, аглютиноген В і аглютинін (З, тому склеювання власних еритроцитів не відбувається. Аглютинація (склеювання еритроцитів) спостерігається в тому разі, коли зустрічаються однойменні аглютиногени і аглютиніни.

В еритроцитах більшості людей (85 %) є ще одна білкова речовина, яка вперше була виявлена у мавп (макакирезус) і тому названа резусфактором. Якщо кров, що містить цю речовину, перелити людині, яка її не має, то в її крові утворюються специфічні антитіла. Повторне введення такій людині крові, що містить резусбілок, може спричинити аглютинацію еритроцитів і тяжкі ускладнення в організмі. Тому слід переливати кров однакової резусналежності.

Кровообігом називають рух крові по замкнених порожнинах серця і кровоносних судинах. Він забезпечує рознесення крові по всьому тілу, яка тільки в русі може виконувати свої функції. Рух крові в судинах відбувається завдяки діяльності серця. У людини є два кола кровообігу (мал. 110).

Велике і мале кола кровообігу. З лівого шлуночка насичена киснем кров прямує в найбільшу артерію нашого тіла — аорту. Тут починається велике коло кровообігу. Від аорти, біля самого виходу її з серця, відгалужуються вінцеві артерії, які, утворюючи коронарне (або серцеве) коло кровообігу, постачають кров'ю серцевий м'яз. Аорта утворює поблизу серця дугу (ліву) і прямує у грудну, а потім у черевну порожнину.

Від дуги аорти відходять три великі артерії: плечоголовний стовбур, який поділяється на праву загальну сонну артерію і праву підключичну артерію, ліва загальна сонна артерія і ліва підключична артерія. Ці судини постачають кров до голови, шиї та верхніх кінцівок.

У грудній і черевній порожнинах від аорти відгалужуються дрібніші артерії до м'язів і шкіри тулуба, до внутрішніх органів. На рівні 4го поперекового хребця аорта розгалужується на дві великі артерії {праву й ліву загальні клубові), що прямують до нижніх кінцівок. У кожному органі артерії поділяються на дедалі менші судини (до артеріол), які переходять у густу капілярну сітку. Проходячи по капілярах великого кола кровообігу, кров омиває всі тканини, віддає їм кисень і при цьому перетворюється з артеріальної на венозну. Тут же кров віддає поживні речовини і насичується вуглекислим газом та продуктами розпаду.

З капілярів кров збирається в невеликі вени, спочатку дрібні, потім більші і, нарешті, у дві великі. Вени голови, шиї та верхніх кінцівок утворюють верхню порожнисту вену, а вени всіх інших частин тіла впадають у нижню порожнисту вену. Обидві порожнисті вени впадають у праве передсердя. Сюди ж відкриваються своїми отворами і вінцеві вени, що несуть кров від стінки серця.

Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку, куди венозна кров надходить з правого передсердя. З правого шлуночка венозна кров потрапляє через легеневий стовбур (який ділиться на дві легеневі артерії — праву й ліву) в легені. Легеневі артерії розгалужуються в легенях на дедалі дрібніші артерії і переходять у капіляри. Капіляри густо обплітають альвеолярні пухирці, куди надходить атмосферне повітря. У капілярах легенів венозна кров перетворюється на артеріальну. Від капілярів починаються дрібні вени, які зливаються і утворюють чотири легеневі вени, що впадають у ліве передсердя, а звідти в лівий шлуночок.

Серце — це порожнистий м'язовий орган, що має форму конуса. Воно розміщене в грудній клітці, між легенями. Розширена частина серця — основа — спрямована догори, назад і праворуч, а вузька верхівка — донизу, вперед і ліворуч. Двома третинами серце міститься в лівій половині грудної клітки, а однією — в правій її половині.

Стінка серця складається з трьох оболонок. Зовнішня оболонка, що вкриває поверхню серця, представлена серозними клітинами і називається епікардом. Середня оболонка, яку називають міокардом, утворена особливою посмугованою м'язовою тканиною. Саме завдяки особливостям цієї тканини скорочення м'язів усього серця відбуваються майже одночасно. Товщина м'язової стінки передсердь менша, ніж шлуночків. Внутрішня оболонка — ендокард — представлена ендотеліальними клітинами. Вона вистилає камери серця всередині і утворює серцеві клапани. Серце розміщене в навколосерцевій сумці, або осерді (перикарді), що виділяє рідину, яка зменшує тертя серця під час скорочення.